Сьогодні не тільки роботодавець повинен замислюватись над тим, як забезпечити нові робочі місця. Над цим повинні подумати всі українці

22 лист. 2012

КИЇВ, 22 листопада 2012 року. Наступного тижня, у вівторок 27 листопада, Федерація роботодавців України проводитиме в Києві свій черговий З’їзд, участь в якому візьмуть представники влади, провідні роботодавці України, керівники об’єднань організацій роботодавців майже з 20-ти країн світу, представники профспілок, наукової і творчої інтелігенції.

Однією з головних тем з’їзду стане питання розгляду шляхів та ініціатив роботодавців для вирішення проблеми зайнятості, оцінка готовності влади та бізнесу до вирішення проблеми зростання безробіття.

Сьогодні не тільки роботодавець повинен замислюватись над тим, як забезпечити нові робочі місця. Над цим повинні подумати всі українці. Таку основну думку висловили експерти Федерації роботодавців України під час прес-конференції, що відбулась 21 листопада у прес-центрі інформаційно-аналітичного агентства «Главком» і була присвячена «Другій хвилі кризи: ТОП-10 професій, яким загрожує скорочення». Своє бачення по цьому питанню висловлювали почесний президент концерну «Укрросметал» Григорій Дашутін та заступник Голови Ради Федерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.

Григорій Дашутін почесний президент концерну «Укрросметал». На машинобудівних підприємствах концерну в Україні, Росії, Казахстані та Білорусі працюють більше 4 тисяч людей.

Державний бюджет повинен повернутися обличчям до національного виробника

Існує проблема психологічного мислення трудових ресурсів, які думають як перш за все заробити, а не як стати на робоче місце і продуктивно виробляти національний продукт. Сьогодні, чомусь, стало абсолютно не модним говорити і пополярізувати виробничі професії, і людину праці, зокрема. А дарма.

Якщо проаналізувати скільки за останні роки дітей у школі здавало випускні іспити з фізики та математики, то вийде, що це одиниці. А виробництво без головного механіка, без інженера або енергетика не зможе працювати. У суспільстві відбувається процес психологічної деформації, який був закладений світовими тенденціями.

Усвідомлюючи це, перш за все, ми повинні захистити свої національні ринки, починаючи з того ж перегляду умов членства України у Світовій організації торгівлі. Ситуація така, що якщо ми не переглянемо ці умови, то через 5-7 років ризикуємо втратити всю національну промисловість.  Якщо раніше ми починали з того, що возили з інших  країн одяг або цукерки, то сьогодні ми завозимо турбіни, машини, компресори. Тобто, нам вже везуть навіть ту продукцію, по якій у 90-х роках ми займали 40% світового ринку.

Нобелевські лауреати доводили, що економіка краща та, яка споживає багато кави в кафе. На думку європейців, стан економіки,  характеризується по кількості послуг. Вважаю, що ми повинні перевернути цю тезу і говорити, навпаки, що економіка держави характеризується по кількості виробленої продукції.

Раніше 40% ВВП формувалось за рахунок машинобудівельного комплексу. Зараз ця цифра складає менше 10%. Втрачені 30% – це мільйоні робочих місць. Для того, щоб знову повернутись з 10% до 40% необхідні шалені інвестиції. І ці інвестиції повинні вкладатися не тільки у виробництво, а й у свідомість людей.

Сьогодні в Україні понад 800 ректорів ВНЗ-ів, в той час як у тій же Франції ця цифра складає 78. При цьому ми випускаємо студентів і маємо кадри з віртуально-посередницьким мисленням. Коли ми заходимо в Інтернет, то бачимо, що претендент, на ту ж вакансію директора молокозаводу, просить  зарплату на рівні 5-7 тис. доларів, бо таку зарплату він бачить в Європі. Вибачте, ми готові платити таку зарплату, але забезпечте тоді, відповідно,  і виробітку робочого місця на рівні 80 тисяч євро на рік, як це роблять ті ж самі європейці.

Наступне. В України приблизно 300 млрд. грн. державних коштів іде на внутрішнє споживання, починаючи від закупівлі канцтоварів і закінчуючи тими ж автомобілями для швидкої допомоги. У глобалізованій економіці ніхто просто так не віддасть свої ринки. Україна з кожним днем тільки нарощує імпорт. Ми втратили свої ринки по цукру, молоку, м’ясу, легкій промисловості, електроніці, виробництву побутової техніки.

Роботодавці можуть запропонувати уряду наступний алгоритм. За державні кошти закуповувати імпортні товари тільки за згодою міністерства, а останнє нехай ще доведе, що ці товари не виробляються у нас в Україні. Тобто, за державні кошти повинно купуватись тільки те, що не виробляється в Україні. Державний бюджет повинен повернутися обличчям до національного виробника.

Я представляю роботодавців машинобудівного комплексу і можу сказати, що ми не плануємо скорочувати людей, але за умови, якщо держава почне робити кроки назустріч захисту національних виробників.

Приємно відзначити те, що вже цього року, Міносвіти такі спеціальності, як юристи та економісти, практично зняло взагалі з держзамовлення. Цього року, як приклад, у технічні виші, порівняно із попередніми роками, поступило набагато більше дітей на виробничі професії. Переконаний, що, взагалі, держзамовлення повинно бути найбільшим на ті професії, що створюють ВВП в країні.

Олексій Мірошниченко, заступник Голови Ради Федерації роботодавців України, яка об’єднує більше 8,5 тисяч підприємств, які створюють близько 70% ВВП України і забезпечують робочими місцями більше 5 мільйонів чоловік.

Проблема зайнятості – це не тільки проблема роботодавців, це похідна від стану економіки

Проблема зайнятості – це не тільки проблема роботодавців, це похідна від стану економіки. Не повертають роботодавцям ПДВ, переплачуємо податок на прибуток, у нас дорогі кредитні ресурси – це все у комплексі з іншими проблемами впливає на стан зайнятості в країні. Тому, і основною темою з’їзду Федерації роботодавців України, що має відбутись вже наступного тижня, буде пошук шляхів та пропозиція ініціатив роботодавців з вирішення проблеми безробіття в державі.

За останні 5 років зайнятість в Україні зменшилась на 150 тис. людей. Це об’єктивні цифри, які ми повинні враховувати. Інше питання – що робити, особливо на підприємствах, що є містоутворюючими? Звичайно, що це повинна бути комплексна програма для всіх сторін, бо один бізнес, самостійно,  не вирішить цю проблему.

Відчуваючи цю проблему, ми ще півроку назад підписали між Урядом, роботодавцями та профспілками Національний пакт про зайнятість.  Це програма на 7 років, в якій абсолютно конкретно прописані кроки, які необхідно зробити нам всім, аби вирішити проблему безробіття.

Сьогодні в Україні вища освіти фінансується у розмірі 17 млрд. грн. на рік. ПТУ – 5,5 млрд. грн. на рік.  У нас 846 навчальних закладів в Україні на 46 млн. населення у країні. Про яку якість освіти ми можемо говорити? Україні, ну максимум потрібно 80-90 ВНЗ-ів. До того ж, диплом це ще не є професія, тому що сам по собі він відірваний від практики і від життя. Який може бути магістр з металургії, якщо він провчився 6 років в аудиторії, але взагалі не бачив виробництва. Тому необхідно відроджувати виробничу практику, яка практично втрачена за останні роки.

Для того, щоб залучити людину працювати на виробництві, необхідно, перш за все, починати з формування свідомості у старшокласників. Слід відродити дні відкритих дверей на виробництві, які були ті ж 20-30 років назад.  Другий крок – це орієнтація старшокласників у тому, що вони повинні знати і розуміти – чи зможуть знайти собі у майбутньому роботу, за тією професію, які обрали для навчання після школи. Можу сказати, що у найближчі роки, точно буде попит на професії інженерно-технічного спрямування, будівельників, машинобудівників та сільськогосподарські спеціальності.

В українців існує ще одна проблема, на рівні свідомості. Ті ж американці прив’язані до місця роботи, а українці прив’язані до місця проживання. І це проблема внутрішня, психологічна. Ми достатньо багато говоримо про зовнішню міграцію, а практично нічого не говоримо про проблему внутрішньої трудової міграції. Необхідно аби ми усвідомлювали, і в державі були також створені умови для того, щоб, якщо людина не може, приміром, знайти роботу у Луганську, то вона могла спокійно переїхати до Луцьку і знайти роботу там.

Безперечно, що ми повинні також розуміти такі речі, як взаємозв’язок між захистом внутрішнього товаровиробника і створенням нових робочих місць. Федерація роботодавців України вже ініціювала перегляд умов членства в СОТ. Є принципове рішення Уряду щодо Програми імпортозаміщення. Чим може бути корисною у цьому процесі Федерація роботодавців України? У складі Федерації роботодавців більше 70-ти організацій роботодавців і ми можемо зробити комплексний аналіз практично по кожному сектору економіки України. Цей аналіз ми вже готуємо, і будемо сподіватись, що разом з Урядом зможемо добре попрацювати, створивши комплексну Програму імпортозаміщення. Програма імпортозаміщення і створення нових робочих місць це взаємопов’язані речі.