Адаптація національного виробництва до європейських техрегламентів вимагає значних інвестицій і має системно підтримуватись державою

23 січ. 2015

КИЇВ, 23 січня 2015 року. Адаптація національного виробництва до європейських технічних регламентів вимагає значних інвестицій і має системно підтримуватись державою. На цьому наголошували учасники засідання Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні - вищого представницького органу, який включає найбільші всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців.

Під час засідання роботодавцями неодноразово акцентувалося на тому, що на сьогоднішній день Україна дуже повільно просувається в цьому процесі, повільно гармонізує європейські стандарти. Крім того, в Україні й досі не ведеться системна робота органів влади у цьому напрямку. Як наслідок, може виникнути наступна ситуація – українські виробники втратять свої традиційні ринки і не зможуть зайти на європейські – зауважували учасники засідання.

Фонд національних стандартів налічує 27,5 тис. документів, з яких близько 7,5 тис. гармонізовані з міжнародними та європейськими, а 12 тис. є міждержавними стандартами ДСТУ, які були розроблені до 1992 року. Внаслідок низки причин відбулася затримка у прийнятті національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими, а також у перегляді та скасуванні застарілих стандартів ДСТУ.

Зобов'язання України адаптувати своє законодавство до європейських норм мають як переваги, так і виклики для українського бізнесу. Перевагою є остаточний перехід на фактично міжнародні технічні регламенти, що визнаються в ЄС та багатьох інших країнах світу. Це знизить нетарифні бар'єри в торгівлі з цими країнами, покращить доступ наших товарів до найбагатшого ринку у світі та стимулюватиме експорт.

Зараз щоб експортувати певну промислову продукцію до ЄС, вітчизняний виробник мусить пройти випробування своєї продукції та отримати сертифікат в одній із країн ЄС. Виробники скаржаться на надто високу вартість експертизи у європейських лабораторіях. Випробування вже можна проходити в деяких акредитованих українських лабораторіях, але сам сертифікат все одно доведеться отримувати в Європі. Це створює чималі витрати для українського виробника, здорожчує його продукцію, і, як наслідок, вона стає менш конкурентноздатною на європейському ринку.

Крім того, під час засідання підіймалось питання, пов'язане із проблемами, які унеможливлюють кооперативні, виробничі зв'язки між підприємствами материкової частини України з підприємствами, які знаходяться в зоні АТО, а також на окупованій території Криму. Зокрема, це питання, пов'язані з транспортуванням продукції та проходженням необхідних митних процедур.

Також, враховуючи нові хвилі мобілізації в країні, роботодавці планують знову підіймати перед органами влади проблему підприємств, які втрачають ключових спеціалістів через їх мобілізацію для участі у військових діях. Адже, як показала практика попередніх трьох хвиль мобілізації, мобілізаційні плани, які формуються місцевою владою, майже не беруть до уваги необхідність забезпечення нормального функціонування економіки регіонів і країни в цілому. Відтак, на деяких підприємствах, іноді ключових для ринку праці певних регіонів, під мобілізацію підпадають фахівці, відсутність яких призводить до зупинки виробничого процесу. Як наслідок – зупинка всього підприємства, а також виконавців підрядних робіт, втрата надходжень до бюджетів, вивільнення людей і зростання безробіття, збільшення видатків держбюджету і соціального страхування на соціальну підтримку безробітних та їх сімей.