Досить відноситись до Інформаційного суспільства як до проекту

5 груд. 2013

Вперше про необхідність якнайшвидшої побудови в країні Інформаційного суспільства в колі провідних IT-спеціалістів почали говорити з 1998 року. У той час багато ходили ще з телефонами NMT-стандарту, і входили в Інтернет через діал-ап модем зі швидкістю 32 Кбс.

Згодом, вже на інших IT-конференціях ми говорили – "От з'явиться у країні критична маса у 5% користувачів Інтернету, і у нас лавиноподібно почнуть розвиватись всі процеси, які починаються з приставки «е-»: e-commerce, e- governance, e-democracy.
Сьогодні в країні більше 40% користувачів Інтернет, близько 20% користуються широкосмуговим доступом. При цьому ціна на доступ в Інтернет в Україні - одна з найменших у світі. У деяких спальних районах Києва 100 Мбс домомереж продають за 60 грн. І все одно, головною проблемою для нас, експертів - є актуалізація Інформаційного суспільства насамперед у середовищі влади і політиків. З усіх «е-» явищ у нас більш-менш розвинене лише e-democracy, та й то у вигляді соцмереж.

Так що ж тоді стримує побудову в Україні Інформаційного суспільства? Технічна та технологічна відсталість? Ні. Погана законодавча база? Вона, безумовно, не ідеальна, але думаю не цей фактор основний стримуючий? Відсутність коштів на розвиток інфраструктурного забезпечення? Теж не правильно - державні органи освоюють дуже непогані бюджети на інформатизацію. Головна проблема держави і чиновників - вони відносяться до Інформаційного суспільства як до проекту.
Мені здається, що не варто вигадувати нічого нового і екстраординарного. На жаль, ми не можемо розраховувати на режим максимального сприяння з боку влади. І ми, очевидно, повинні це визнати, зосередиться на іншому. Згадаймо, що саме попит породжує пропозиції. Нам необхідно генерувати попит на процеси електронного управління, на цифрову демократію, на електронну торгівлю. Адже купуємо ж ми мікрохвильовки через мережу Інтернет, тому що так дешевше. Чому ж ми не можемо генерувати запити на купівлю послуг держави в електронному вигляді? Є тільки один стримуючий фактор - позиція чиновника, корупційна складова. Будь-які елементи інформаційного суспільства - це ліквідація непотрібного, зайвого бюрократичного прошарку. Це прямі послуги у форматі G2C, G2B.
Отже - залишається прибрати з цієї моделі чиновника, і в країні, можливо, Інформаційне суспільство запрацює, не як проект, а як реальність.