Державний контроль чи узаконене беззаконня?

18 трав. 2017

16 травня набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає, яким чином будуть проводитись перевірки з питань дотримання законодавства про працю. 
Що слід пам’ятати та очікувати роботодавцю, з огляду на такі зміни.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю містить, на перший погляд, здавалося б чіткий та зрозумілий перелік суб’єктів, які можуть ініціювати проведення перевірок, а також підстав, відповідно до яких цей суб’єкт може ініціювати перевірку. І от що цікаво. Однією з підстав для перевірки може стати «невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності». Виникає питання, а де сьогодні роботодавець може віднайти ці «показники відповідності» та як має визначити  необхідну «кількість працівників обсягам виробництва»?
Інспектор завітає до вас й у разі, якщо надійде інформація про «працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року». Вже так склалось, що сьогодні вкрай складно знайти кваліфікованого працівника. І цілком прийнятною є ситуація, коли роботодавець пропонує робітнику, який вийшов на пенсію, продовжити працювати далі. І коли стає питання про досвід та відношення до роботи, то роботодавець погоджується на умови працівника , коли і в який спосіб йому  зручніше виконувати роботи. Невже за це потрібно карати?
Крім того, робітникам можна платити більше, якби не потрібно було б утримувати штат працівників для оформлення паперів та звітів, які потрібні не виробництву, а тим перед ким звітує роботодавець. До цього ж накладаються захмарні штрафи за те, що щось в тому папірці недогледів, або якийсь папірець не оформив. А те що, підприємство виплачує легальну заробітну плату, сплачує до бюджету держави всі податки – залишається поза увагою. Знайти кваліфікованого робітника все важче, бо ніхто не хоче навіть за великі гроші стояти біля станка, а тих хто контролює і карає – безліч.
Порядок передбачає, що контрольні повноваження інспектора підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Держпраці веде реєстр посвідчень інспекторів праці. Вже третій день інспектори можуть прийти з «дружнім візитом» на підприємство, проте на офіційному сайті Держпраці (який, до речі, працює в тестовому режимі) і досі немає реєстру посвідчень інспекторів праці. Тобто, якщо завтра до вас «прийдуть» - ви не зможете перевірити чи це дійсно інспектор праці чи чолов’яга, який  вчасно зметикнув як можна заробити. І ні, далеко не на хліб з маслом … адже щоб вам не виписати 320000 грн. штрафу, зробить цікаву пропозицію.
Затвердженим Порядком передбачається, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюватиметься у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. Проте, на сьогоднішній день це є «законодавчою прогалиною», адже чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не передбачено термінів «інспекційне відвідування» та «невиїзне інспектування». З огляду на це, з метою уникнення ризиків для вчинення корупційних правопорушень, це питання необхідно законодавчо врегулювати. 
Про візити у будь-яку годину доби, про безперешкодне інспекційне відвідування і говорити нічого. Крім того, що це грубо порушує чинне законодавство України, яке, по-перше, передбачає, що планові і позапланові заходи контролю здійснюються в робочий час суб’єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку, а по-друге, має здійснюватись у присутності керівника, його заступника або уповноваженої особи суб’єкта господарювання. А якщо підприємство займається виконанням робіт підвищеної небезпеки або на ньому є наявні обмежені зони, доступ на які здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону праці, а також локальних актів підприємств, охоронник, в межах  правил допуску (проходження) осібна територію підприємства, має не допустити на підприємство, що може бути розцінено як незабезпечення безперешкодного доступу, з подальшим застосуванням штрафу у розмірі 96 тис. грн.
Підсумовуючи, згадується вислів з дитячого мультфільму: «Щоб мене боялись, щоб не насміхались». Так може, щоб не втілювати цей вислів в життя, все ж таки краще почати з самої Інспекції праці, яка б в першу чергу мала б бути дорадчим, консультативним органом, а вже потім каральним. А щодо Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, то він потребує подальшого доопрацювання та приведення у відповідність вимогам чинного законодавства.

Довідково:
Прийняттю цієї Постанови передувало прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесені зміни до ст. 265 КЗпП України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цим же Законом органам місцевого самоврядування надані повноваження контролювати додержання роботодавцями законодавства про працю, а також штрафувати їх у разі вчинення порушень. Крім того, суттєво збільшено штрафні санкції за порушення трудового законодавства, які можуть бути застосовані як до юридичних осіб (підприємців), так і до посадових осіб таких юридичних осіб.