Не києм, то палицею...

2 черв. 2017

На прикінці травня Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради законопроект (реєстр. № 6480), яким пропонується скасувати все радянське законодавство.
Як зазначається у пояснювальній записці, застосування законодавства СРСР та УРСР було виправданим на ранніх етапах розвитку української держави, коли було відсутнім законодавство, прийняте за часів незалежності.
Тому пропонується визнати такими, що втратили чинність, акти органів державної влади і управління Української РСР, ухвалені та введені в дію до 24 серпня 1991 року, крім Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, актів, що стосуються адміністративно-територіального устрою України та державного кордону України, актів, якими надано згоду на обов’язковість міжнародних договорів, укладених Українською РСР, та актів, прийнятих з метою забезпечення виконання таких міжнародних договорів.
У разі прийняття Закону чинність втратять три кодекси, які нині застосовуються в Україні: Кодекс законів про працю 1971 року, Житловий кодекс Української РСР 1983 року та Кодекс про адміністративні правопорушення 1984 року. 
Згідно із законопроектом, протягом шести місяців з дня набрання чинності закону втратять чинність усі підзаконні акти всіх міністерств і відомств УРСР та СРСР, які були прийняті до проголошення незалежності України. Протягом одного року також втратять силу всі закони, прийняті радянською владою, а протягом трьох років ― всі кодифіковані нормативно-правові акти.
Таким чином, кодекси втратять чинність не миттєво, і застосовуватимуться ще три роки після прийняття Закону. За цей час уряд має розробити, а Верховна Рада прийняти нові кодекси, які замінять скасовані.
Складається таке враження, що для досягнення своєї мети та проведення непопулярних реформ, Уряд України готовий до будь-яких дій. На нашу думку, скасовувати законодавчі акти, які хоч і приймались за радянських часів, та на сьогоднішній день вони показують свою дієвість. Всі норми робочі, адже з часу прийняття цих актів, законотворчий процес не стояв на місці. Постійно вносились зміни, викликані часом та потребами суспільства. Звичайно, вже давно назрів час, коли потрібно осучаснити законодавство, як то й Трудовий кодекс, який чекає свого розгляду в стінах Парламенту. Але хоч і зроблена велика робота по його напрацюванню, до нього залишається ще  багато питань і в тій редакції, яка буде винесена на голосування, Кодекс приймати не можна. Але й такими методами, як скасування кодифікованих актів, не приймаючи нових – це шлях в нікуди, зазначають в Конфедерації.