Макроеконоекономічний моніторінг України. Аналіз економічного життя країни за останні 200 місяців.

30 черв. 2017

Ми щасливі представити 200-й випуск Макроекономічного Моніторингу України (МЕМУ), який випускає ІЕД. Це означає, що ми презентуємо короткий аналіз економічного життя країни за останні 200 місяців. Перший випуск МЕМУ був у жовтні 2000 року. Протягом цих місяців українська економіка пройшла через зльоти і падіння. Ми спробуємо назвати окремі з них:

GDP2017w   inflation2017w

 

- У 2000-2017 роках Україна мала 4 президенти, два з яких було вибрано після революцій: Помаранчевої революції (2004 р.) та Революції Достоїнства (2013-2014 рр.). Працювали 6 скликань Верховної ради та 12 складів Кабінету Міністрів. Цю політичну нестабільність часто називають однією з найбільших перешкод розвитку бізнесу в Україні.

- 2000 рік був першим роком економічного зростання України з часів незалежності, здобутої у 1991 році. Його забезпечили успішні реформи та зростання зовнішнього попиту. Зростання тривало до 2008 року із середньорічними темпами приросту реального ВВП протягом цих 9-ти років у 6,9%. Водночас в кінці 2008 року умови на зовнішніх ринках погіршились, що дуже підкосило українських експорт, тоді як падіння реального доходу та знецінення гривні негативно вплинули на купівельну спроможність домогосподарств. У 2009 році реальний ВВП скоротився на 15,1% після обвалу інвестиційних видатків. Економіка почала відновлення у 2010 та 2011 роках завдяки поліпшенню зовнішнього та внутрішнього попиту. Однак рецесія повернулась у другій половині 2012 року. Рецесія перетворилась на депресію у 2014 та 2015 роках через воєнний конфлікт на Східному Донбасі та анексію Криму Росією. Макроекономічну стабілізацію було знову досягнуто у 2016 році, коли реальний ВВП зріс на 2,3%.

- Протягом жовтня 2000 року – травня 2017 року споживчі ціни в Україні зросли в 11 разів. Це означає середньорічне підвищення цін на 15,6%. Знецінення гривні з 5,44 грн за дол. США в кінці 2000 року до 26,42 грн за дол. США у травні 2017 року було одним із чинників інфляції, оскільки частка імпортних споживчих та інвестиційних товарів є високою.

- Україна суттєво збільшила свою присутність у торговельних угодах. У травні 2008 року Україна стала членом СОТ після 15 років переговорів. Україна та ЄС почали переговори щодо угоди про нову розширену співпрацю у березні 2007 року. Угоду про асоціацію між Україною та ЄС (УА), яка передбачає створення поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ), було підписано у 2014 році (політичну частину у березні, економічну – у червні); розділ ПВЗВТ Угоди попередньо почали застосовувати у січні 2016 року. Україна також підписала та ратифікувала ЗВТ із СНД, Канадою, Чорногорією, Македонією та Молдовою.

- У 2017 році, як і у 2000 році, Україна отримує підтримку МВФ в рамках програми розширеного фінансування (EFF). Між цими роками Україна мала чотири програми стенд-бай, які завершували передчасно або заміняли на нові угоди (зазвичай після першого перегляду програми) через брак політичної волі запровадити всі необхідні кроки. Все ж, МВФ залишається найбільшим спонукальником реформ в Україні. Макрофінансова допомога ЄС та DPL Світового банку також стимулюють уряд продовжувати реформи. Зараз УА з ЄС можна розглядати як довгострокову дорожню карту реформ.

- В цілому, 2000 рік запам’ятався впровадженням ключових реформ зі зниження податкових зловживань та захоплення держави в енергетиці, відновлення приватизації державних підприємств, впорядкування фіскальної політики, реструктуризації вугільних шахт та створення системи загальнообов’язкового соціального страхування. У наступні роки уряд суттєво лібералізував умови міжнародної торгівлі. Однак до 2014 року все ще існували суттєві універсальні енергетичні субсидії у формі пільгових тарифів на житлово-комунальні послуги для населення, що створило простір для захоплення держави. Було продано кілька великих компаній, продаж яких обговорювали ще у 2000 році (напр. Кривторіжсталь, Укртелеком, обленерго, тощо); однак багато компаній все ще залишаються у державній власності, що часто призводить до їх неефективності та захоплення держави. Уряд досі і не приватизував газотранспортну систему, і не створив консорціум з його управління, що обговорювали вже у 2000 році.

- Українська влада посилила зусилля із впровадження реформ лише у 2015 та 2016 роках через суттєві виклики, з якими вона стикнулась. Дерегуляція та реформа суспільних закупівель (впровадження електронних закупівель на базі системи Прозорро) були серед найбільших успіхів. Уряд нарешті знизив енергетичні субсидії. НБУ почав перехід монетарної політики до інфляційного таргетування, яке обговорювали роками. Банківський сектор став стабільнішим, оскільки було ліквідовано проблемні банки. Уряд також впровадив заходи із фіскальної консолідації та поліпшив податкове адміністрування. Зараз високі шанси нарешті реформувати систему охорони здоров’я, оскільки цей сектор залишається нереформованим з часів Радянського Союзу.

Реформа ринку землі була на порядку денному у 2000 році і залишається нагальною, оскільки досі заборонено продавати землю сільськогосподарського призначення. Тоді як у 2000 році уряд мав лише два державні банки – Укрексімбанк та Ощадбанк, і оголосив про плани приватизувати перший з них, зараз у державні власності перебуває шість банків (включно із Укрексімбанком та Ощадбанком) і відсутня реальна стратегії щодо їх приватизації.

В цілому, Україна стикнулась із багатьма викликами протягом останніх 200 місяців. Водночас вони зробили країну дещо сильнішою і багатшою, оскільки влада була змушена впроваджувати реформи, щоб вижити. Міжнародні партнери відіграли надважливу роль із спонукання влади до реформ. Разом з тим, ВВП на одну особу є дуже низьким порівняно із сусідніми країнами, що вимагає подальших реформ, спрямованих на забезпечення більшого добробуту, вищої ефективності, нижчого захоплення держави та меншої корупції.

 

Резюме місяця:

Політика: У травні Україна отримала перші позитивні рішення у Стокгольмському арбітражному суді стосовно спору між Нафтогазом та Газпромом.

Реальний сектор:За офіційним базовим прогнозним сценарієм реальний ВВП за оцінкою зросте на 1,8% у 2017 році, 3,0% у 2018 році, 3,6% у 2019 році та на 4,0% у 2020 році.

Енергетичний сектор: У травні Кабінет Міністрів схвалив амбітний план реформування і розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року.

Сільське господарство: У квітні 2017 року сільськогосподарське виробництво скоротилося на 0,3% дпр.

Зовнішній сектор: Дефіцит поточного рахунку скоротився до 0,15 млрд дол. США у квітні через падіння дефіциту торгівлі товарами до 0,48 млрд дол. США.

Фіскальна політика: за попередніми даними Казначейства у січні-травні доходи Зведеного бюджету зросли на 47,0% дпр через вищі податкові та неподаткові надходження.

Соціальна політика: Уряд презентував законопроект з пенсійної реформи, який включає кроки щодо впорядкування солідарного рівня пенсійної системи.

Ринок праці: Середня заробітна плата у квітні зросла на 36,0% дпр у номінальному та на 20,7% дпр у реальному виразі завдяки підвищенню мінімальної заробітної плати.

Монетарна політика: Споживча інфляція зросла до 13,5% дпр у травні, що відображало високу статистичну базу.

Обмінний курс: Міжбанківський обмінний курс гривні до долара надалі коливався біля позначки 26 грн за дол. США, оскільки експортні надходження зросли в травні.

Державний борг: У січні-квітні державний борг зріс на 4,7% у доларовому еквіваленті.

Джерело http://www.ier.com.ua/ua/publications/regular_products/monthly_economic_monitoring?pid=5662




Теги: економіка , економічне зростання , ВВП , реформи