Профспілки і роботодавці повинні мати рівні можливості реалізації права на страйк і локаут

9 квіт. 2015

Профспілки і роботодавці повинні мати рівні можливості реалізації права на страйк і локаут. Такого висновку дійшли учасники круглого столу, що проходив 8 квітня в Федерації роботодавців Україні і був присвячений міжнародному та українському досвіду права на колективні акції протесту.

Участь у цьому заході взяли представники Міжнародної організації праці, Міжнародної організації роботодавців, експерти ФРУ та представники об'єднань роботодавців різних галузей.

"В українському законодавстві абсолютно неврегульоване питання локауту, тобто страйку, який організовує роботодавець. Але, не дивлячись на це, і у роботодавця також є засоби для захисту своїх прав та інтересів перед трудовим колективом", - зауважив Виконавчий Віце-президент Конфедерації роботодавців України, заступник Голови Ради ФРУ Олексій Мірошниченко. При цьому він наголосив, що і роботодавцям, і профспілкам важливо нині розуміти, що від крайніх заходів, якими є страйк і локаут, не виграє жодна зі сторін. Адже на час їх проведення робітники перестануть отримувати зарплату, роботодавці втрачатимуть свій прибуток, а економіка держави зазнаватиме значних втрат.

Думку Олексія Мірошниченка підтримав і представник Федерації металургів України Данило Глоба. Він зазначив, що локаут є таким же невід'ємним правом роботодавців, як і страйк для трудових колективів. "Але і страйк, і локаут повинні бути крайнім засобом вирішення трудових конфліктів", - сказав Данило Глоба.

Про те, що сьогодні локаут, як і страйк визнається крайнім заходом захисту інтересів під час своїх виступів відзначали і представники Міжнародної організації праці та Міжнародної організації роботодавців.

Так експерт МОП Драган Радич розповів, що питання регулювання страйків в МОП дуже спірне і думки різних експертів розходяться. Що ж стосується питання локауту, то за словами пана Радича, у МОП навіть не фігурує це поняття. Тим не менш, як розповів Драган Радич, локаути дозволені на законодавчому рівні у багатьох країнах світу, але вони достатньо рідко проводяться, хоча досвід їх застосування є позитивним. Серед країн Європи до країн, в яких дозволяється проводити локаути відносяться, зокрема, Австрія, Бельгія, Німеччина, Ісландія, Швеція, Великобританія. А от, приміром, у Греції, Литві, Португалії та Словенії локаути взагалі заборонені.

Що ж стосується страйків, то за даними європейських профспілок, за останні 10 років, не дивлячись на економічну кризу, їх кількість у Європі знижується. "Це може пояснюватись тим, що значно зменшується кількість профспілок, а також тим, що наявна інфляція є малопомітною", - сказав Драган Радич. Він також перелічив країни-лідери з проведення страйків за період з 2009 по 2013 роки. Такими країнами є Франція, Іспанія, Данія, Італія, Фінляндія. А от, приміром, в Німеччині та Австріі страйки майже відсутні.

У свою чергу представник Міжнародної організації роботодавців Матіас Торн зазначив, що на відміну від практики МОП, ЄС є більш послідовним і успішним у контексті застосування колективних акцій протесту, зокрема, параграф 4 ст. 6 ратифікованої, в т.ч. Україною, Європейської соціальної хартії чітко зазначає, що і роботодавці. і профспілки мають рівні права у застосуванні колективних акцій протесту, включаючи право на страйк.
 
Звичайно, і міжнародні експерти, і представники організацій роботодавців підкреслили, що ніхто не зацікавлений застосовувати право на колективні акції протесту через питання, що можуть бути врегульовані під час переговорів. Натомість, необхідно долати стереотипність підходів, у тому числі й на міжнародному і національному рівнях, що такими правами можуть користуватися виключно представники трудових колективів.