Монтажник-економіст або хто завтра буде встановлювати вікна?

10 квіт. 2020

Родіон Колишко, Радник Конфедерації роботодавців України

В понеділок, 6 квітня, дивився он-лайн трансляцію засідання Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Бадьоро, хвилини за 3, обговорили і рекомендували до першого читання законопроект № 2481 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кваліфікації, як фактору адаптації та мобільності українця».

Попри те, що в законопроекті жодного слова немає ані про мобільність, ані про фактор адаптації, його прийняття несе додаткові загрози. Про деякі з яких хотілося б поділитися.

Сьогодні, власне, про одну.

Законопроект пропонує визначення часткової професійної кваліфікації як «кваліфікації, яка свідчить про здобуття особою частини компетентностей та/або результатів навчання, які визначені відповідним освітнім та/або професійним стандартом». Отже, авторами зрівнюються два абсолютно різних за своєю суттю документи – освітній і професійний стандарти – які сьогодні містять набори різних компетентностей.

Давайте подивимось як це може (чи не може) працювати якщо ці новації будуть прийняті.

Візьмемо за приклад «Монтажника санітарно-технічних систем і устаткування», для якого, що не часто буває, розроблені і освітній, і професійний стандарти. Правда, освітній стандарт на цю професію затверджено 21.11.2018 р., а професійний, який в принципі має виступати основою для формування освітнього стандарту – майже через рік - 8.10.2019 р. Але, як кажуть, не суть. Головне в нашому прикладі – факт наявності обох стандартів на одну професію.

Отже, якщо слідувати логікою авторів законопроекту, особа, яка здобула частину компетентностей за освітнім, та/або за професійним стандартом, може вважатися такою, що має часткову кваліфікацію «Монтажника санітарно-технічних систем». Оскільки правил формування часткових професійних кваліфікацій немає, то, якщо подивитися на компетентності, що містяться в обох стандартах, ми можемо мати «фахівця», який, наприклад, знає основи економіки (компетентність з освітнього стандарту) і здатний різати металеві труби (компетентність професійного стандарту).

І в умовах відсутності чіткого регулювання, ніхто не зможе сказати: ця особа має, чи не має кваліфікацію «Монтажник санітарно-технічних систем»; чи тільки її частину та яку.

І це може внести хаос на наш і без цього розбалансований ринок праці, коли вже ніхто не відрізнить повну від часткової кваліфікації, монтажника від знавця трудового законодавства…

До чого я це кажу?

Таке припущення щодо умовної кваліфікації, яку я навів вище, цілком реальне в умовах відсутності загальних правил, які дають відповіді на прості, але важливі запитання: що вважається кваліфікацією? як її формувати? як її оцінювати? хто наглядає за цими процесами?

Ці та інші, не менш важливі запитання мають знайти свої відповіді у Законі «Про Національну систему кваліфікацій», який Конфедерація роботодавців пропонувала ще у 2010 році, на необхідності прийняття якого все ще наголошує Закон України «Про освіту» (2017).

Вкрай загрозливо приймати і регулювати окремі частини Національної системи кваліфікацій не розуміючи загальної картини, не маючи дієвих органів, які мають визначати правила функціонування системи і наглядати за їх дотриманням.

Як зазначалося, ми маємо свою версію Закону «Про Національну систему кваліфікацій». Наразі МОН пропонує свою редакцію. Не говорячи наразі про зміст (про це окремо), правильним є прийняття базового закону, який визначить правила гри, які запобігатимуть появі незрозумілих спеціалістів на ринку праці.




Теги: Родіон Колишко , Радник Конфедерації роботодавців , конфедерація роботодавців України