Революційних змін на вітчизняному ринку праці погодинна оплата не принесе

21 трав. 2010

Кабінет Міністрів України вирішив впровадити погодинну оплату праці. Згідно з постановою,     мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

Голова СПО Олексій Мірошниченко так прокоментував газеті "ДЕНЬ" прийняту постанову:

Жодних революційних змін вітчизняному ринку праці ініціатива впровадити погодинну оплату праці не принесе. Таке нововведення чисто механічне. Воно з’явилося як результат розділення мінімальної ставки заробітної плати на визначену кількість робочих годин.

З точки зору роботодавців, визначення погодинної оплати праці — можливість спростити нарахування заробітної плати при неповному робочому дні та виконанні надурочних завдань, сезонної роботи, тимчасової роботи студентів, тощо.

Робітнику це дає певну захищеність. Утім, профспілки не дуже задоволені саме розміром погодинної оплати праці. Адже мінімальна заробітна плата визначена законом про держбюджет, а погодинна формувалась лише як математичний компонент, що не враховує чимало інших аспектів.

Я особисто вважаю, що введення погодинної оплати праці потрібне, але сам механізм ще потребує доопрацювання. А найперше — в контексті означення самого поняття погодинної оплати праці. І приймати такі зміни слід не постановою Кабміну, а вже в структурі закону про оплату праці, про мінімальну заробітну плату або ж навіть через окремий законопроект.

Чи приведе введення погодинної оплати праці до детінізації заробітної плати, чи навпаки — до збільшення тіні, як наголошують профспілки? Не бачу жодних механізмів ні для першого, ні для другого, бо це стосується оплати за некваліфіковану працю. Роботодавці у будь-якому випадку змушені платити мінімальну заробітну плату, в тому числі і цю погодинну, тому що це — законодавча норма. Водночас ніхто ніколи не платитиме більше, ніж можливо, виходячи з існуючої економічної ситуації. Бізнес завжди прагне мінімізувати свої витрати, серед іншого й на оплату праці, але це не стосується оплати кваліфікованої робочої сили, якої зараз в Україні вже не вистачає.