Якого медичного страхування потребує Україна?

28 жовт. 2010

За ініціативою сторони роботодавців 28 жовтня 2010 року відбулось засідання „круглого” столу на тему: „Запровадження медичного страхування: що очікує роботодавців та працівників”.

Серед учасників заходу – перший заступник Міністра охорони здоров’я України Віктор Лисак, Національний координатор Міжнародного бюро праці в Україні Василь Костриця, заступник голови Федерації профспілок України Сергій Українець, голова ЦК профспілки працівників охорони здоров’я України Вікторія Коваль, виконавчий директор Міжнародної організації роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту Лев Поляков, перший заступник директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Сергій Нестеров, заступник начальника управління з організації лікувально-профілактичної допомоги Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення м. Києва Володимир Загородній,  експерт страхової групи “ТАС” Катерина Джевага та інші.

Всебічно обговорювались питання, пов’язані із сутністю страхових внесків на медичне страхування, інституційним забезпеченням функціонування системи, участю недержавних страхових організацій у загальнообов’язковому соціальному страхуванні, а також робота відомчої медицини. Серед гострих питань – хто і за кого має сплачувати страхові внески, який баланс фінансової участі роботодавців та працівників має бути.

У своїй доповіді голова Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні Олексій Мірошниченко зазначив, що роботодавці приділяють значну увагу питанням охорони здоров’я, в тому числі – запровадженню сучасного медичного страхування. На жаль, в Україні низький рівень якості медичних послуг. Як наслідок, тривалість життя населення складає 68,2 року, що в середньому на 10 років нижче, ніж у країнах ЄС. Показники смертності населення України у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн ЄС. До того ж Україна має найвищий в Європі рівень депопуляції населення.

Олексій Мірошниченко наголосив, що проблеми в сфері охорони здоров’я прогресують, тому потрібні кардинальні рішення. Ними може бути запровадження інших механізмів фінансування медичних послуг, а саме – загальнообов’язкова страхова медицина. Страхові кошти не повинні йти на утримання системи медичних закладів. Вони мають спрямовуватись безпосередньо до лікарень для оплати реально наданих медичних послуг населенню. Ми повинні розуміти, що сутність страхових внесків на медичне страхування – це не додатковий податок. Це якісно новий механізм фінансування медичних послуг, який передбачає перенаправлення фінансів, в тому числі і частини податків,  у більш ефективний інституційний інструмент – Фонд загальнообов’язкового державного медичного страхування.

Віктор Лисак підкреслив необхідність підвищення ефективності управління наявними ресурсами, оскільки неможливо забезпечити вирішення проблем простим збільшенням цих ресурсів. Він також зазначив: позиція  щодо інституційного забезпечення медичного страхування  полягає у створенні окремого фонду. Існує необхідність у легалізації додаткових надходжень до системи охорони здоров’я.

Під час засідання “круглого” столу йшлося і про використання міжнародного досвіду в галузі страхової медицини. Так, Василь Костриця зазначив, що Україна,  хоча і повільно, але все ж таки рухається  в напрямку ратифікації Конвенції МОП №102 і базових конвенцій з питань соціального захисту. Однак більшість законопроектів за своїм змістом не є перспективними. Практика Європи та інших країн свідчить про необхідність виваженого підходу до запровадження подібних систем, які базуються, в тому числі, на серйозних актуальних розрахунках, що дозволяють оцінити спроможність подібної системи на довгі роки і забезпечити надання відповідних гарантій. Й дотепер дискусійним і невирішеним залишається питання охоплюваності категорій як застрахованих, та і страхувальників.

Сергій Українець виклав підхід профспілок щодо медичного страхування в Україні. Віннаголосив на пріоритетності побудови системи саме соціального медичного страхування, виключаючи можливість застосування бізнесових підходів та впливу інтересів різних груп на цей вид страхування. В нашій державі й досі відсутні нормативи надання медичної допомоги, які могли б стати базою для розрахунку достатніх видатків з державного бюджету на фінансування медицини.

Одним з головних принципів загальнообов’язкового державного страхування, в тому числі медичного, зазначив у своєму виступі Володимир Загородній, повинна бути солідарність. Тобто, коли багатий платить за бідного, молодий – за літнього, працездатний – за немічного.

Сергій Нестеров констатував, що на сьогодні не по всій країні діють лікарські заклади, які можуть надавати якісну медичну допомогу. В першу чергу це стосується невеликих міст, районів та сільської місцевості, в яких проживає більша частина потенційно застрахованих осіб.

Найближчим часом за підсумками проведення  “круглого  столу” будуть прийняті конкретні рекомендації щодо перспектив запровадження медичного страхування в Україні. Для постійного опрацювання даної проблематики планується створення постійно діючої ради експертів із представників зацікавлених установ та організацій.