Навіщо роботодавцю практиканти?

Родіон Колишко, Радник Конфедерації роботодавців України

Сьогодні в рамках роботи над проєктом Закону України «Про професійну освіту» ми торкнулися питання виробничої практики здобувачів професійної освіти. Тобто її проходження у роботодавців на конкретних робочих місцях.

Багато спілкуючись з роботодавцями на різні теми, пов’язані із виробничою практикою, я, напевно, рідко зустрічав тему, яка викликала стільки незадоволення як виробнича практика. Якщо залишити емоції, то з боку роботодавців лунають такі претензії:

 - Короткі терміни практики і відсутність впевненості у тому, що наступного разу той самий здобувач прийде на практику не дозволяють серйозно інвестувати зусилля та ресурси у розвиток дитини (бо переважно мова йде про здобувачів до 16 років);

 - Оподаткування «заробітної плати» здобувача освіти на рівні менше мінімальної;

 - Вимога сплачувати кошти «за фактично зроблену роботу», да ще не напряму, а через заклад освіти.

Власне кажучи, нічого принципово нового ми до цього переліку додати не змоги, тож спробували зосередитися на тому, як подолати хоча б ці труднощі.

На жаль, суттєво ми не просунулися в цьому плані:

 - Інтегровані професії фактично зводять нанівець можливість організувати одну тривалу практику (наприклад, впродовж 5-6 місяців), тому що, якщо здобувач готується як, умовно, «слюсар – тракторист», то практика повинна бути організована і проведена за обома професіями, а подекуди їх, професій, буває й більше двох;

 - Оподаткування заробітної плати (правильніше, можливість її оподаткування за зниженими ставками) взагалі викликає нервову усмішку у тих, хто хоч раз спілкувався з представниками Мінфіну щодо можливості зменшення податкових надходжень до бюджету;

 - Оплата 50% заробітної плати практиканта закладу професійної освіти викликає менш за все якихось питань, всі розуміють що такі надходження для більшості закладів становлять основне джерело наповнення спец.фонду, проте є моральна сторона питання – ми свідомо позбавляємо здобувачів з далеко не завжди фінансово благополучних сімей половини їх заробітку, про що Конфедерація колись голосно заявляла…

На жаль, за всіма цими важливими питаннями ми не знайшли відповідь на саме головне – як зацікавити роботодавця співпрацювати із закладом професійної освіти і, попри всі труднощі, брати учнів на практику?

Мушу зазначити, що у цьому питанні є й вина роботодавців.

Чомусь у багатьох наших колег досі присутня думка, що кваліфіковані фахівці просто з’являються перед воротами підприємства, ну, принаймні, мусять з’являтися. Мовляв, ми сплачуємо податки, а решта – не наша турбота.

Але так давно вже не працює. І кілька мільйонів наших працівників, які успішно працюють в багатьох країнах світу, є чудовою ілюстрацією того, що ТАК - не працює…

Нехай не так багато, але є речі, за які ніхто ніколи платити не буде, але які в усьому цивілізованому світі робляться роботодавцями свідомо, технічно і без жодних скарг:

 - Розроблення професійних стандартів чи, якщо такого терміну немає, - професійних і кваліфікаційних вимог до працівника

 - Організація виробничої практики та наставництва;

 - Професійна орієнтація.

Це наші завдання, НАШІ, і ніхто крім нас не зробить їх якісно і так, як треба НАМ!