Шевчук Олег Борисович

Народився 2 січня 1968 p. у Києві.
Освіта та наукова діяльність:
1987 p. з відзнакою закінчив Київський технікум засобів зв'язку,
1994 р, отримав диплом Київського державного університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю радіофізик.
2000 рік - захистив кандидатську дисертацію на тему «Управління ризиками інвестиційних проектів»[1].
2004–2006 роках докторант Інституту економіки та прогнозування НАН України, дисертація на тему «Економічна сутність становлення Інформаційного суспільства».

Автор та співавтор багатьох наукових праць та публікацій. Зокрема книг:

• «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути» (2001),
• «Електронний уряд» (2001),
• «Зелена Україна» (2002).
• «Судный век: Информатизация, глобализация, терроризм и ближайшее будущее человечества» та інш.

1988-89 роки – строкова служба у збройних силах, війська зв’язку.
З 1990 року – бере участь у політиці, обирається депутатом Київської міської ради. Стає активним учасником Зеленого руху в Україні, до 2006 року входив до керівництва Партії зелених України.
З 1990 по 1996 роки – займається підприємницькою діяльністю у різних сферах економіки.
1990-1996 роки – засновник та Голова Правління групи компаній «Обрій».
1996-98 р. – заступник Генерального директора Укртелекома.
З 1996 року активно починає займатися розвитком руху роботодавців. 1997-2004 – Віцепрезидент УСПП. У 1998 році створює громадське об’єднання учасників ринку телекомунікацій «Телеком-клуб».
З березня 1998 р. по лютий 2000 року - народний депутат України 3 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань будівництва, транспорту та зв'язку.
1999 - 2001 рр. - очолює Державний комітет зв'язку та інформатизації України.
З 2001 року повертається у бізнес, сфера інтересів – ринок ІКТ. Одночасно з цим створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій - Всеукраїнське об’єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій, та громадську дослідницьку організацію Інститут Інформаційного суспільства України, яка займається актуалізацією проблеми розвитку інформаційного суспільства, електронного урядування та цифрової демократії.
З жовтня 2007-2012 – народний депутат України 6 скликання, перший заступник Голови Комітету ВР України з питань соціальної політики та праці, автор понад 40 законопроектів.
З березня 2014 року по листопад 2014 року – народний депутат України 7 скликання, член Комітету ВР України з питань транспорту і зв’язку.
З 2012 року - Президент Конфедерації роботодавців України, а з грудня 2021 року - Віцепрезидент Конфедерації.

Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня (листопад 1998). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000).