Всі українці працездатного віку повинні мати можливість працювати. Якщо не усунути бар’єри, то доведеться підвищувати або пенсійний вік, або податки

Президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко у інтерв’ю телеканалу «Еспресо» розповів про основні ризики для ринку праці, можливостей реалізації молоді і перешкоди для працівників 65+.

Пане Олексію, якщо пройтися вулицями або зайти в крамниці, то можна побачити оголошення «Шукаємо працівників». Подруга в мене скаржилася, що в свою кейтерингову компанію не може знайти кухарів. Що зараз відбувається з ринком праці? Чи попит перевищує пропозицію або ж навпаки?

Пропозиції замало, попит дуже великий. І я думаю, це тільки початок – необхідно врахувати сезонність ринку праці. Зараз почнуться роботи в сільському господарстві, збирання врожаю, його переробка і транспортування. Буде підняття попиту на ринку праці. Починається сезон відпочинку: з’являється багато оголошень щодо госпітального сервісу. Починається традиційний будівельний сезон. Тобто крім поточного попиту додається сезонний.

Якщо говорити про очевидну кризу, в тому числі демографічну, як можна її компенсувати? За рахунок чого?

Дефіцит можна компенсувати за рахунок всіх ресурсів, які є в країні. Ми часто говоримо таке популярне визначення «інклюзивний ринок праці». Якщо раніше ми мали на увазі тільки зайнятість людей з інвалідністю, то зараз ми розглядаємо всі категорії. Це і жінки на ринку праці, які почали освоювати стереотипні чоловічі професії. Це і люди з інвалідністю. Це також люди літнього віку, пенсіонери. Також є тенденції до залучення іноземців на ринок праці, молоді – тобто всіх, кого можна залучити.

В Україні, якщо порівняти з іншими країнами, рівень зайнятості, мабуть, один з найнижчих в Європі. У нас зараз працюють менше 40% населення. Якщо подивитись на досвід інших країн, наприклад, Нідерландів, то там працюють 82% людей працездатного віку. Цю проблему потрібно максимально зрозуміти і визначити, як компенсувати дефіцит.

Є таке явище, коли люди після 70 років фактично не можуть знайти роботу. Я постійно бачу оголошення про пошук працівників до 35 років.

Війна подолала ейджизм, і зараз беруть на роботу всіх, хто може працювати, хто має досвід, хто має кваліфікацію. Зараз в Україні працюють більше 1,2 млн людей старше 65 років. Якщо ми не вирішимо комплексну проблему щодо залучення на ринок праці всіх, кого можна залучити і хто хоче працювати, нам доведеться піти на непопулярні кроки, а їх, по великому рахунку, три. Перше, це підняття пенсійного віку. Друге – це підняття розміру єдиного соціального внеску. Третє – зменшення пенсійних виплат, тобто зменшення пенсій. Тому або будемо працювати, або скорочувати соціальні виплати, або підвищувати податки.

Ринок праці змінюється, і ті професії, які колись були актуальними і затребуваними, зараз вже втрачають популярність. Чи є якісь програми по переучуванню чи навчанню з нуля людей 65+? І якій саме це професії, де ці люди можуть себе знайти знову?

Знаєте, це питання із зірочкою. Проблема, на мій погляд, у відсутності комунікації. До людей 65+ потрібно якимось чином достукатись і запропонувати їм роботу, запропонувати їм можливість підвищення кваліфікації. Вони всі мають досвід, вони всі мають якусь освіту. Вони можуть пройти короткотермінові курси, яких достатньо багато: і в системі професійної освіти, і при Державній служби зайнятості, і роботодавці готові навчати. Але проблема комунікації є і вона гальмує збільшення зайнятості людей старшого віку.

Друга проблема, про яку ми вже не раз говорили, що повинна бути економічна мотивація для людей старшого віку. Ну, наприклад, якщо людина вже отримує пенсію і працює, навіщо з неї стягувати податок на доходи фізичних осіб? Логічним звільнення від сплати ЄСВ, щоб роботодавцю була мотивація цих людей приймати на роботу. Безкоштовні курси підвищення кваліфікації, використання різних форм сучасного працевлаштування, такі як віддалена робота, надомна робота, дистанційна робота. Тобто інструментів є багато, але от комунікації, на жаль, немає. Працює, знаєте, сарафане радіо, коли люди передають інформацію з вуст в вуста. Але цілеспрямованої політики Державної служби зайнятості, міністерств економіки або соціальної політики тут, на жаль, ще немає.

Що з реальними зарплатами в економіці? Чи вони зростають з огляду на на брак робочої сили, дефіцит ресурсів?

Так, зростають. Є специфічне явище – різне розуміння середньої заробітної плати. Є офіційна зарплата, яку фіксує Пенсійний фонд – це 10 тисяч грн. Є цифра 24 тис грн, яку можна знайти в інтернеті, але ця цифра відображає пропозиції роботодавців. І є середня зарплата, яку пропонують в Державній службі зайнятості – 14 тис грн.

Якщо говорити про реальну ситуацію на ринку праці, то тут все простіше. Якщо грубо рахувати, то зараз середня щоденна оплата складає близько 2 тис грн – до 40 тис грн на місяць. Якщо людина має кваліфікацію і досвід, то зарплати вже значно вище – і 50, і 60 тис грн. Уже є оголошення, коли фахівцям з обробки металу пропонують більше 60 тис грн. Тобто, на жаль, в умовах дефіциту працівників бізнес збільшує пропозицію з оплати праці. Підняття зарплати – це підвищення собівартості продукції, а значить цін.

60 тис грн – це майже 1500 євро. Тобто таким фахівцям немає особливого сенсу, наприклад, їхати за кордон. Вони заробляють пристойні гроші тут.

Але ще треба враховувати питання мобілізації – воно теж достатньо суттєво впливає на ринок праці. І якщо є бронювання і є зарплати, то це дійсно дуже конкурентні пропозиції. Ми вже давно перейшли зарплату в 1 тис євро, це вже нікого не дивує.

Така ситуація, напевне, у великих містах. Яка ситуація у невеликих містечках і селах?

Звичайно, розрив є. На жаль, і рівень життя, і продукція дорожче. Подивіться, вартість життя в містах-мільйонниках, вона значно вища, ніж в районних центрах. Тому і зарплати нижчі – за даними Державного центру зайнятості, на рівні 14 тис грн.

Мобілізація, звичайно, впливає на все. Було дуже багато дискусій про бронювання для підтримки економіки. Бронювання розширили, достатньо багато підприємств тепер підпадають під критичний статус. Чи достатньо зараз заброньовано для того, щоби економіка розвивалася і достатньо могла приносити грошей в воєнний бюджет?

З точки зору бізнесу, звичайно, недостатньо. Аби була можливість, бізнес забронював би 100% працівників. Але те, що уряд дещо підняв планку до 70%, по деяким до 90% персоналу, це дійсно трохи полегшило ситуацію. Такий крок має абсолютно чітке економічне обґрунтування. Для забезпечення одного нашого воїна потрібно щонайменше шість-вісім людей, які повинні працювати і платити податки. І я думаю, цей баланс, який довго шукав уряд, знайдено. Бронювання трохи полегшило ситуацію на ринку праці. Але проблема в іншому – у нас не вистачає працівників взагалі для того, щоб піднімати економіку, а особливо проводити післявоєнну відбудову. І це буде великою проблемою.

Ми говорили про старших людей. А молодь, вона залишається в країні, чи вона вирішує поїхати за кордон, де спокійніше, і там собі знайде роботу? Особливо це стосується молодих дівчат або хлопців, яким ще не виповнилося 18. Це стосується підлітків, як закінчили 11 клас, і їм ще не виповнилось 18 років.

На жаль, кількість дітей і молоді буде зменшуватись. Вони будуть від'їжджати. Ми дивились статистику вступної компанії минулого року і цього року. Я думаю, що проблема відтоку молоді ставатиме більш гостро, кількість абітурієнтів зменшуватиметься. Молодь шукатиме освіту за межами України, тому що батьки, наприклад, хлопців турбуються через призив.

Якось знайомі розповідали, що в 11-му класі їхньої доньки залишилося лише два хлопчика, а решта хлопчиків батьки просто вивезли за кордон. Пане Олексію, дякуємо вам. Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців, був із нами.