Відновлення економіки та ринку праці залежить від припинення вогню

Чим швидше буде досягнута домовленість про припинення вогню, тим швидше відновиться економіка та ринок праці. Про тренди на ринку праці, потребу у створенні віртуального міністерства праці Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України розповів в ефірі радіостанції «Київ98 FM».

З нами зараз на зв'язку пан Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України. Пане Олексію, вітаю вас. Дякую, що долучилися до нашого ефіру. Якщо можна, давайте в деталях поговоримо про вплив штучного інтелекту на ринок праці. Як на мене, інформація доволі цікава і навіть певною мірою суперечлива. Кілька років тому були страйки акторів та сценаристів у Голівуді через розширення використання штучного інтелекту. Є прогнози, що штучний інтелект, він навпаки буде забирати робочі місця. Яким же чином він допоможе Україні створити 5 млн робочих місць?

З однієї сторони, штучний інтелект в одних сферах буде забирати робочі місця, в інших – створювати. Буде відбувати перерозподіл на ринку праці. Ми наголошуємо, що штучний інтелект може допомогти зрозуміти, що коїться з українським ринком праці, чому він такий, який його склад, скільки в нас взагалі людей можуть і хочуть працювати. Почнемо з головного. Ми зараз не знаємо скільки людей мешкає в Україні. Це один з самих головних показників, які ми не знаємо. Цифри «гуляють» мільйон туди – 2 млн сюди. Це ненормально. По-друге, ми не знаємо, скільки, який стан і скільки людей в тіньовому ринку праці.

Використання штучного інтелекту дозволить отримати більш-менш об'єктивну інформацію, щоб зрозуміти, скільки людей в Україні, скільки можуть працювати, скільки не працюють, чому не працюють і де б вони могли працювати. Це може бути віртуальне міністерство праці.

Тобто зараз ви говорите про збір та опрацювання загальної інформації з різних джерел. Я правильно розумію?

Так, це один одна із можливості, щоб спочатку зрозуміти, скільки нас, що ми можемо, яка в нас освіта, де ми знаходимося. Вже наступний крок – де ці люди могли б працювати, в тому числі, з використанням можливостей штучного інтелекту.

Зрозуміло. А якщо говорити про наступні етапи? Я розумію, що це не дуже близька перспектива і не дуже стрімко реалізована. Скажімо, етап перший відбуватиметься через якийсь певний проміжок часу після запровадження таких новацій. А що далі? Чи буде штучний інтелект використовуватися вже безпосередньо роботодавцями або агенціями з пошуку персоналу?

Він уже використовується для обробки баз даних. Деякі кадрові агентства залучають штучний інтелект для опрацювання резюме кандидатів та пошуку підходящої роботи. В деяких країнах, наприклад, в Китаї вже була спроба модернізувати службу зайнятості за допомогою штучного інтелекту.

А другий крок – це пошук підходящої роботи з врахуванням всього: кваліфікації, місцезнаходження, безпеки. Але головне почати і виробити структуру, відповідальну за процес. У нас зараз мінімум п'ять міністерств займаються працевлаштуванням різних категорій людей. Я думаю, штучний інтелект дозволить оптимізувати і стратегію зайнятості. Він може бути основою для неї.

До речі, про стратегію зайнятості. Зараз у мене перед очима новини, що стосуються цієї стратегії. Я не зовсім розумію, як вона буде працювати, але все ж таки. Що вона може дати? Які нам зміни потрібні на ринку праці загалом, можливо, навіть у державному регулюванні? Для того, щоб ринок праці щонайменше повернувся до довоєнних показників, а щонайбільше – почав стрімко розвиватися?

Стратегія зайнятості повинна базуватися на базових речах. Перше – це інформація про те, що у нас реально відбувається, скільки нас, де ми є. По-друге, потрібно враховувати фактор майбутньої відбудови Україні. А для цього ми повинні знати, що буде будуватися, в яких регіонах, яка там кількість населення є, яка є кількість бажаючих працювати, яка їхня кваліфікація.

Через ці ресурси і через ці знання ми можемо прогнозувати. Ринок праці дуже тісно зав'язаний з ринком освіти. Освіта в професійній освіті – це мінімум рік-два. А вища освіта – це 5 років. Потрібна синхронізація зайнятості та потреб відбудови України і можливостей системи освіти і підвищення кваліфікації.

По-друге, ще один цікавий момент. Подивіться, як штучний інтелект змінив підходи до деяких професіях. Ми ще три чи п’ять років тому говорили, що потрібні фахівці у сфері IT. Що зараз відбувається? Фахівці з IT в такій великій кількості не потрібні. Їх замінив штучний інтелект. Але наша молодь, ми бачимо, під час вступної кампанії обирає IT. Чи знайдуть вони роботу? По великому рахунку профорієнтація значно відстає від тих можливостей, які створює сучасний ринок праці.

А яка зараз ситуація загалом з перепрофілюванням? Минулого року було чимало думок і коментарів з того приводу, що українці доволі скептично ставилися до зміни фаху. Приміром, людина працювала менеджером, а в неї немає роботи, але є робота, скажімо, водієм трактора. І от їй кажуть: «Ти можеш заробляти там значно більше, ніж ти заробляв, а або заробляла, але треба змінити фах». Тобто треба перепрофілюватися. Наскільки ситуація змінилася? Наскільки українці зараз вже сприймають перепрофілювання от як норму?

Життя – жорстоке, особливо під час війни. І тут багато чого змінюється. Нам потрібно змінити тренд, який домінує декілька десятків років, що дитина повинна любою ціною, я наголошую, любою ціною отримати вищу освіту, тому що вища освіта – це такий соціальний ліфт, який тебе підніме. Але реалі зовсім інші. Ми вже декілька років говоримо: шановні абітурієнти, шановні батьки, подумайте, можливо, спочатку треба дати якусь професію, отримати професійну освіту. А якщо дійсно у дитини є талант і натхнення, вона може потім продовжувати отримувати вищу освіту. Те, що ви говорите – це освіта навпаки. Спочатку в тебе була вища освіта, але ти не можеш знайти роботу чи не отримуєш задоволення від неї. Ти повертаєшся до професійної освіти і до конкретної професії, яка сьогодні прогодує тебе і твою сім'ю. Ці тренди потрібні, але повинна бути повага суспільства до людей професійної освіти, щоб не було, як раніше було. Пам'ятаєте, якщо ти підеш в профтех, то це ти вже якось лузер, який втратив себе, не можеш себе знайти. Оце треба змінити.

Так, була така історія, вона не дуже надихала.

У Європі 70% дітей йдуть в професійну освіту. Саме головне, і там велика повага до слюсаря, сантехніка, зварювальника, кухара, того ж водія. Оце це треба змінити. Повага до людини. А професія – це вже, як кажуть, уже наступний крок.

Що зараз відбувається з ринком праці? Кого шукають найбільше? Кому пропонують найбільше, кого шукають найменше? На які поступки, як раніше, йдуть роботодавці. Тобто тут мова і про якісь бонуси, про навчання, про підвищення кваліфікації, які вони забезпечують за власний рахунок для співробітників. І про ту ж віддалену роботу. В цьому контексті питання про дефіцит кадрів: він є зараз або все ж таки він зменшився?

Роботодавці не йдуть на поступки. Вони навпаки зацікавлені, щоб якомога більше людей, і саме головне кваліфікованих, прийшли до роботи. Вони приваблюють зарплатами, соціальним пакетом. Ви абсолютно згадали віддалену дистанційну роботу, надомну роботу, яка вже впроваджена трудовим законодавством.

Зараз конкуренція за кваліфікованих працівників стала значно жорсткішою. І це дуже велика проблема. Фахівців не вистачає. Потрібно залучати жінок на стереотипні чоловічі професії. До речі, великий тренд – залучення пенсіонерів, які б могли попрацювати, та людей з інвалідністю. Є інформація про залучення іноземних працівників на ринок праці України. Тобто в нас реальна нестача як в кількісному, так і в кваліфікаційному відношенню. Тепер давайте уявимо, що буде після війни, коли почнеться масова відбудова і реконструкція. Потрібна буде кількість працівників значно більша.

Ще питання, як повертати тих, хто зараз за межами нашої держави, тому що процес асиміляції скоротився. Раніше він був близько п'яти років, але від початку війни він скоротився до трьох років. Напевно, дуже велика частина українців, які зараз мешкають в інших країнах, вже знайшли роботу. Чи захочуть вони повертатися і на яких саме умовах?

Я буду більше реалістом, чим оптимістом. Я думаю, що з кожним роком продовження війни ця кількість буде менше. Спочатку говорили, що повернуться 50-70%, а зараз, якщо 20 чи 30% повернуться, це взагалі буде чудово. Їх можна зрозуміти. Що потрібно, щоб вони повернулися? Безпека, мабуть, це головне. Друге – житло. І третє – гідна зарплата. Зарплати у нас неконкурентні відносно Польщі, Німеччини і Чехії, не кажучи про Німеччину та інші країни. Діти пішли в школу, вже починають мову освоювати. Це дуже великий виклик для України.

Дійсно, це великий виклик, і у подальшому він, мабуть, стане ще більш відчутним. Яка зараз ситуація на ринку праці в Україні? Я не про кількість вакансій, не про ті зарплати, які пропонують, а про віковий ценз. Якщо повернутися до події кількарічної давнини, ще до воєнних часів, я точно пам'ятаю, що був такий собі тренд на омолодження аудиторії споживачів товарів та послуг. Відтак роботодавці намагалися брати на роботу людей молодшого віку. І тоді проблема знайти роботу, гарну роботу для людини середнього віку вже була така доволі відчутна. Зараз ситуація змінюється. Чи дійсно зараз от роботодавці вже лояльно ставляться до віку шукачів?

Мені подобається така фраза, що війна подолала ейджизм. Я згоден з вами, що раніше шукали працівників 30-40 років. Формування оголошення про прийняття на роботу забороняє вікові, гендерні обмеження і таке інше. Але життя було ж трохи інше. Зараз роботодавці зацікавлені, щоб повернулись люди старшого віку. Подивіться, вже в парламенті знаходиться законопроект щодо укладання контракту на військову службу з людьми 60 років плюс. Якщо ми вже про армію говоримо, що там такі фахівці потрібні, то в економіці такі фахівці дуже-дуже потрібні. Вони досвідчені. Є питання, що держава повинна зробити, щоб ці люди на певний час повернулись на ринок праці. Потрібні податкові пільги, пільги для роботодавця, для працівника, якщо він вже на пенсії і отримує пенсію. Можливо, варто переглянути податок на доходи фізичної особи. Можливо, для роботодавцю важливо зменшити ЄСВ, якщо людина вже пенсійного віку отримує пенсію, прогарантувати, що пенсія її не буде зменшена, вона буде індексована так, як для звичайних пенсіонерів. Скорочений робочий день, про який ви згадали, чи ті ж дистанційна робота. Тобто можливості є, було б тільки бажання цьому питанню приділити увагу.

Тобто виходить, що зараз ситуація змінилася трішечки?

Вона кардинально змінилася, тому що потрібні не тільки кваліфіковані, а загалом працівники – їх фізично не вистачає. У нас сьогодні на 11,5 млн працюючих – 10,5 млн пенсіонерів. Якщо ми не змінимо ці тренди по кількості, то ми будемо вимушені або піднімати пенсійний вік, або збільшувати податки, тому що солідарна пенсійна система, яка в нас впроваджена в Україні, точно таку диспропорцію не витримає.

Які чинники будуть визначальними у найближчі півроку і впливатимуть на ринок праці?

Перший і головний, мабуть, це закінчення війни. Друге – починається вступна кампанія. Рекомендації і батькам, і дітям – уважно придивитися, ким ваша дитина хоче бути, не заважати їй у виборі професій. Тому що це дуже важливий крок, це наше майбутнє і економічна ситуація. З однієї сторони приємно чути, що Верховна Рада не збирається збільшувати податки в цьому році – це позитивний тренд. Якщо буде прискорення євроінтеграції України, це теж можливості і перспективи для України. Але, мабуть, найголовніше – це максимально швидке припинення бойових дій і перехід до мирної економіки.

Я вам дуже дякую за те, що долучилися до нашого ефіру. Насправді, дуже цікава тема щодо штучного інтелекту. Доволі несподівана, як на мене. Дуже багато новин було про те, що штучний інтелект, навпаки, буде таким собі конкурентом людям. З нами на зв'язку був пан Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України. Говорили про ситуацію на ринку праці. Дійсно, зараз вона змінилася. Змінилася доволі відчутно, доволі сильно. І от що стосується вікового цензу, насамперед, дійсно, це такі дуже серйозні зміни. І люди середнього віку, старшого віку. Їм стало легше знайти роботу. Будемо стежити за розвитком подій.