Тиск зростатиме і надалі: За що бізнес оштрафували на 3,5 млрд грн минулого року

Олексій Мірошниченко, Президент Конфедерації роботодавців України

Що робити підприємцям?

Держава на 260% перевиконала план зі штрафів за порушення норми з прийнятих на роботу осіб з інвалідністю: замість запланованих на 2023 рік 116 млн грн було стягнуто 417 млн ​​грн. Але на «цьому досягненні» справа не зупиняється. Фонд соціального захисту осіб з інвалідності розраховує отримати за підсумками 2023 року ще 3,5 млрд грн штрафів — на таку суму бізнесу виставлено судові позови по всій країні. Причина претензій до бізнесу — невиконання нормативу залучення на ринок фахівців з інвалідністю на рівні 4% від загальної чисельності персоналу.

Ситуація зі штрафами, як їх сором'язливо називають адміністративно-господарськими санкціями, стала шокою після запровадження в січні 2023 року нового механізму контролю.У березні 2024 ця система стане ще жорсткішою і значно посилить тиск на бізнес — підрозділи Держпраці перевірки конкретних підприємств. Вся система контролю побудована на презумпції вини бізнесу. На відміну від комерційного сектора, бюджетний звільнений від сплати штрафів.

Регіональні дирекції Фонду соціального захисту у 2023 році витрачають витрати часу та ресурсів не на сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю чи підвищення їх кваліфікації, а на підготовку позовів до судів на компанії, які відмовляються добровільно сплатити штраф. За 2021 рік адмінсуди першої інстанції ухвалили рішення у 2 200 справах, за 2023 рік — у 3 370 ( +53,2%). Кількість позовів була значною, якби у Фонду не закінчилися витрати на сплату зборів в адмінсудах — щонайменше 280 апеляційних скарг у 2023 році залишилися без розгляду через несплату Фонду зборів. Вже опрацьовується ідея звільнення Фонду від сплати судового збору (законопроєкт 9474 розкритикували дві комісії, Мінфін і Державна судова адміністрація) та надання йому достатнього фінансування для розгляду справи в судах — це « інвестиція», яка може повернутися відносно швидко.

Ринок на нову систему контролю відреагував миттєво: з'явилась послуга із захисту інтересів підприємств у справах про порушення нормативу. Часто є за те, що боротися — наприклад, велика державна корпорація оскаржує штраф у розмірі 111 млн грн.

За нашими оцінками, щоб українським компаніям виконати норматив, необхідно дати роботу щонайменше 600 тисячам людей з інвалідністю. Для досягнення цього показника кількість зайнятих цієї категорії працівників має зрости з нинішніх 437 тисяч щонайменше на 160 тисяч. Це на 25 разів більше, ніж зареєстровано безробітних людей з інвалідністю в Державній службі зайнятості. Доволі часто випадки, коли бізнес фізично не може виконувати норматив — у певному селі, райцентрі чи навіть у районі міста немає людей з інвалідністю, здатних та/чи бажаючих працювати на конкретній посаді.

Підприємства обирають для себе різну стратегію.Трапляються компанії, які підтримують ганебну практику « оренди» трудових книжок — вона дозволяє утримувати людей з інвалідністю подалі від офісу чи виробництва. «Просто виплата зарплати» людям з інвалідністю ніяк не конвертується в прибуток, а ті люди, які погоджуються на «оренду», створюють собі шанс на зміни в житті.

На іншому полюсі - компанії, які при наборі нових співробітників у заявках до HR вказують, чи можуть обов'язки відпустити людину з інвалідністю, і якщо не може, то чому. Для працівників з інвалідністю робота — можливість самореалізуватися та отримувати фінансову незалежність, для компаній — виключно лояльний працівник, вірогідність втрат якого виду менша, ніж у середньому по компанії.

Держава повинна підняти з факультетського рівня на національні питання виведення на ринок праці людей з інвалідністю — потрібна скоординована національна стратегія. Сьогодні кілька міністерств і відомств конкурують між собою на цьому « полі». Ресурси навчання та працевлаштування економіки здійснюють Мінветеранів, Мінекономіки, Мінсоцполітики та навіть МВС. Але до ефективності нескоординованої діяльності держвідомств є питання.

За чотири місяці лише 20 роботодавців отримали 1 млн грн на облаштування робочих місць для бухгалтерів, діловодів, адміністраторів з інвалідністю.Наступного року на цю програму виділено 660 млн грн і розраховують на роботу 10 тисяч працівників з інвалідністю. Але і тут виникає питання: не признавши особи з інвалідністю і не працевлаштувавши їх, роботодавець не отримує компенсацію. Державна служба зайнятості цього року запустила навчальні курси для осіб з інвалідністю, а загалом з початку року працювала лише 6 510 осіб ( у 2022 році — 8 895 осіб).

Парадоксально, але ані держава, ані бізнес не знають, скільки сьогодні в країні людей з інвалідністю.2,53 млн людей — дані на початок 2021 року, і майже три роки всі оперують цією цифрою. Ніхто не розуміє, де сьогодні живуть люди з інвалідністю. Інформація про регіональний розподіл дає можливість об'єктивно застосовувати норматив для кожного регіону, а не наноситься далі 4% як національний критерій, посилаючись на досвід деяких країн Європи. Бюджетні установи повинні нарівні з бізнесом виконувати норматив.

Так що ж робити бізнесу? Під час війни та після неї держава підвищуватиме вимоги та розширюватиме програми працевлаштування робітників з інвалідністю. Компаніям потрібно змінити підхід до рекрутингу — працівники з інвалідністю можуть стати фактором зростання бізнесу в умовах дефіциту кадрів. 57% з 2,5 млн людей з інвалідністю мають ІІІ групу, яка в переважній більшості випадків невидима. Ті фахівці, які отримали інвалідність недавно, ще не втратили навички й представляють найвищу цінність для ринку праці. Кілька найкращих практик з працевлаштування ми узагальнили у відео для проєкту«Разом». Для пошуку співробітників варто використати всі наявні можливості — звернення до Держслужби зайнятості, ЗМІ, регіональної влади з інформацією про вакантні посади будуть аргументом при відстоюванні своєї позиції в можливій судовій тяганині. Завжди приємніше бути учасником рейтингу інклюзивних роботодавців, ніж учасником судових процесів.

Джерело: NV