Новий цифровий сервіс може стати шансом для відновлення ринку праці

Україна робить черговий крок до цифровізації ринку праці. Уряд запускає систему «Обрій» – єдину цифрову екосистему зайнятості, яка має об'єднати дані Державної служби зайнятості, Пенсійного фонду, роботодавців і працівників. Звісно, паралельно оновлюється реєстр кваліфікації, де з'являються нові професії, а застарілі будуть зникати. Ідея амбітна: зробити пошук роботи, навчання і перекваліфікацію максимально прозорими і зручними. Але як усе це працюватиме на практиці? Хто відповідатиме за дані, що зміниться для роботодавців і працівників? Ми запросили Олексія Мірошниченко, президента Конфедерації роботодавців України.

Для чого створюють такі системи узагальнення даних?

Україна, мабуть, лідер в Європі з розвитку цифрових технологій. Дійшла черга і до ринку праці. «Обрій» – це експеримент. Уряд визначив, що експеримент буде тривати два роки. Як система буде працювати? Пенсійний фонд зараз один з найбільших інформаційних баз, яка «знає» про нас практично все: де ми працюємо, скільки ми отримуємо, які внески за нас роботодавець перераховує і багато іншого. Якщо Пенсійний фонд побачить інформацію про конкретну людину, що за неї впродовж двох місяців не сплачується єдиний соціальний внесок, чи людина звільнилася з роботи, Пенсійний фонд формує базу даних незайнятих осіб і передає її Державній службі зайнятості.

Є певні категорії людей, інформація про яких не обробляється – неповнолітні, люди з інвалідністю першої, другої груп, студенти.

Державна служба зайнятості формує базу, звертається до Міністерства освіти, яке теж бере участь в цьому експерименті. А Міністерство освіти має Єдину базу даних здобувачів освіти. Тому автоматично можна отримати інформацію про освіту конкретних людей. Міністерство соціальної політики надає дані зі своєї бази даних про людей без роботи і членів їхніх сімей, якщо вони отримують соціальну допомогу.

І по кожній офіційно незайнятій людині формується файл. Інформація потрапляє до працівника Державної служби зайнятості, і він починає працювати з цією людиною. Він може їй подзвонити, запропонувати підвищити кваліфікацію, запропонувати якусь нову роботу, зареєструватися як безробітній або відкрити власну справу. От приблизно так ця схема виглядає. Але це експеримент, який буде продовжуватися впродовж двох років. І після того вже ми побачимо, як і де працює система. Поки що роботодавців не залучають. Держава своїми ресурсами формує файл про незайняту людину, якій Державна служба зайнятості буде пропонувати можливості для працевлаштування, і на цій стадії включиться бізнес.

Якщо, наприклад, людина не хоче бути часткою цього процесу, коли всі її дані будуть передані до служби зайнятості. Може вона не хоче шукати роботу. Навіщо тоді ось цей масив інформації і роботи буде проведений, якщо вона не хоче більше працювати?

Тут два моменти. Перший момент – це згода на обробку персональних даних. Коли людина працевлаштовується, вона зразу підписує згоду на обробку персональних даних і ці дані автоматично потрапляють в Пенсійний фонд. Інше питання, якщо людина звільнилась і не хоче працювати: якщо не хоче, то не буде. Але може виникнути інше питання: якщо людина має кваліфікацію, то чому вона не працює. Держава має реєстри соціальних виплат, права власності на нерухоме майно. Нова система може стати батогом для того, щоб примушувати людину працювати: або працюй, або ні, але тоді не будеш потребувати якоїсь допомоги і не сподівайся на ту ж пенсію, яку ти хочеш отримати.

Зараз це експеримент. Виникає питання з даними, які отримає держава: що з ними буде?

Нова програма почне працювати з 1 січня. З нового року Пенсійний фонд буде формувати на кожну незайняту особу, як вони кажуть, спеціальний файл. Це дійсно буде файл і він буде в розпорядженні Державної служби зайнятості. Сказати, що буде з цим файлом в урядових документах – інформації немає. Але доступ матиме державна служба. Я думаю, що тут нічого страшного не буде.

Роботодавцям допоможе такий реєстр? Чи допоможе він швидше шукати людину на якусь вакантну посаду?

Зараз важко сказати, тут можна тільки уявити. Я приблизно бачу, як це може бути. Коли буде сформована вся база даних незайнятих працівників, то до цієї бази перші, хто буде до неї мати доступ – це працівники Державної служби зайнятості, які будуть пропонувати людині ті чи інші вакансії. У Державної службі зайнятості є інформація про вакансії, оскільки вона взаємодіє з недержавними агентствами по працевлаштуванню. Я не думаю, що буде даний доступ роботодавцям чи бізнесу до цієї бази даних незайнятих осіб.

Якщо вирішать відкрити загальний доступ для ознайомлення, то треба прибрати персональні дані.

Я думаю, найважче зараз – це формувати всі базові дані, особливо підтягнути дані про освіту людину, тому що не завжди можна отримати підтвердження, яка у людини освіта.

Чи буде мати доступ бізнес до цієї бази даних для того, щоб якнайшвидше знайти працівників для себе самостійно?

Я думаю, що ця база даних буде регіональною на першому етапі. Тобто, умовно кажучи, ми будемо бачити, скільки таких незайнятих осіб у Львівській області. Місцевий бізнес, знаючи про базу, буде якимось чином співпрацювати з Державною службою зайнятості.

Тут головне не порушити Закон про захист персональних даних, тому що в відкритому доступі не повинно бути вказані прізвища, ім'я, по батькові людини, її мобільний телефон та інше. Закон про рекламу забороняє згадувати, приміром, стать, вік, наявність інвалідності. Ця база має бути відкрита, тому що нема сенсу її тримати закритою. Якщо підприємець хоче знайти інженера, то повинен подивитися: хто в цій базі даний є інженер-будівельник, що він закінчив. А далі буде цікаве питання, як взаємодіяти: чи роботодавець напряму з цією людиною, чи через Державну службу зайнятості, яка в даному випадку вже буде певним посередником між роботодавцем і цією людиною.

З якими основними проблемами зіштовхується бізнес, шукаючи собі працівників?

Головні проблеми на ринку праці: нестача працівників. У нас на сьогодні в базі даних Пенсійного фонду 11,3 млн людей, за яких сплачують єдиний соціальний внесок. І 10,5 млн пенсіонерів, які повинні утримувати ці 11 млн зайнятих. Тобто у нас фізично не вистачає працівників.

Друга проблема – нестача кваліфікованих працівників.

Третя велика проблема – тіньовий ринок праці. За різними оцінками – до 4 млн людей. Це й чоловіки, які не хочуть бути мобілізованими бо підприємства не мають можливості їх забронювати. Це жінки, які працюють на стереотипно чоловічих професіях. Це люди з інвалідністю, які могли теж бути працевлаштовані. Люди пенсійного віку зараз все більше і більше говорить про те, що можливо їх якимись економічними чинниками повертати на ринок праці, якщо вони пішли на пенсію в 60 років. Йдуть розмови про іноземців, залучення їх в Україну на якісь певні професії. Тому буде актуальним питання інклюзії на ринку праці.

Багато людей не хочуть працювати через низьку зарплату.

=====

Якщо людина не вмотивована працювати, то може їй робота не подобається. А якщо б роботодавець запропонував щось таке, що подобається, і плюс ще щось таке, на що можна перевчитися, наприклад, то вона б погодилася працювати. Давайте про перенавчання поговоримо. Наскільки зараз це розповсюджена історія, наскільки роботодавці готові це робити, чи будемо, виходити з того, що роботодавці будуть чекати все-таки кваліфіковану людину, яка на це навчалася, яка вже має досвід? Розкажіть, будь ласка, про це. Як ось це на ринку працює? Наскільки зараз роботодавці знаєте, вони лабільні до ось такої зміни ринкової на людей, тому що по-перше дійсно зараз, по-перше, нестача і це знижує вже планку, знаєте, таких якихось внутрішніх очікувань від людини, яка прийде і буде працювати. З іншого боку, людина може і хотіти, але не вміти. То чи готові це оплачувати роботодавці?

Давайте я трошки з інший приклад вам приведу. На постанову, про яку багато говорили, про те, що дозволили виїзд за кордон 18-22. Як на це відреагував бізнес і що було головною стурбованістю бізнеса? Приходить на роботу, умовно кажучи, молодий хлопець, там 18 років чи 19 років. Бізнес, бачить, молодий, перспективний, його точно не мобілізують. І він починає його навчати, навчати в себе на роботі, на робочому місці, тому що саме ефективне навчання - це, як правило, робота на робочому місці. Ми всі багато знаємо теоретично, а приходимо на робоче місце, як пам'ятаєте раніше говорили: "Забудь, що тебе вчили, а тут будеш ти робити так". Тобто, ну, зараз можливо не так, як я сказав, але в будь якому випадку це навчання на робочому місці. От людина попрацювала там пів року, бізнес її вчить і мотивує, тут бах постанова 26 серпня і поїхали і працівника немає. Це відносно навчання. Друга - це конкуренція між бізнесом за кваліфікованими робітниками, як кажуть фікхантери, ганяються і переманюють і інше. Бізнес, звісно, що готовий, але він повинен бачити перспективу. З однієї сторони людина повинна бути зацікавленою, тому що таке відчуття, що тільки бізнес повинен думати про кваліфікацію людини. Але підвищення кваліфікації - її конкурентоздатність на ринку праці. Якщо вона дійсно хоче працювати, вона повинна підвищувати кваліфікацію, мати бажання навчатися, вести здоровий спосіб життя і, ну, багато чого іншого, щоб дійсно було цікаво, а не тільки роботодавцю будь якою ціною заманити на роботу, тому що такою ціною точно не потрібні. Особливо зараз, коли нові технології, цифрові технології, потрібні кваліфіковані працівники. Це, звичайно, і за них є і буде боротьба. Що робить бізнес? Бізнес, його основна мета - це підвищення кваліфікації і навчання саме на робочому місці. Що робить держава? Ми вже згадували Державну службу зайнятості, яка має можливість надати ваучери, де підвищити кваліфікацію, отримати якесь навчання чи нову професію. Але знову наголошую в черговий раз, що це залежить не тільки від роботодавця і від держави, залежить і від самої людини. Хочеш працювати, ти завжди знайдеш роботу. Хочеш щось змінити в житті, ти завтра змінишся. Але сидіти і чекати, що держава за тебе повинна, так точно не буде. Це вже ми бачили, ті часи вже пройшли.

Що ж, пане Олексію, дуже вам дякуємо за те, що знайшли для нас час і дякуємо за таку цікаву дискусію з вами і про Обрій. Може дійсно це допоможе пришвидшити якісь процеси, які зараз трішечки так підвисають через війну в нашій країні

І ще одне питання є, яке ви, підняли на самому початку буквально декілька слів. Це про нові професії, класифікатор професій і реєстр професій. Дійсно, зараз іде оновлення і класифікатора професій, і реєстра кваліфікації. Зникають одні професії, з'являються нові професії. І це нормальний процес, коли одні професії з'являються, інші вже виключають з класифікатора. Це такий, знаєте, абсолютно нормальний бюрократичний процес, який дає можливість і системі освіти стати більш сучасною. Навіщо вчити по тим професіям, яких нема на ринку праці? Треба виключати освітні програми, навчальні програми, а більш сучасні, от остання програма це було пов'язано з дронами, яку нову професію ввели. І все дійсно, бо є і навчання, є і потреба. Нормальний такий перманентний процес, який нічого такого, знаєте, революції на ринку праці нема. Це просто якесь певне удосконалення.

Тож, тепер мусимо попрощатись з вами, пане Олексію, тому що нас час ефірний вичерпано. Але тим не менш, дуже дякуємо за профільну бесіду таку змістовну. Пан Олексій Мірошниченко був з нами на прямому включенні. Я нагадаю, що це президент Конфедерації роботодавців України. З ним говорили про ринок праці і працівників і бізнесу в Україні, і про його взагалі подальше існування і яким воно буде. Щиро дякуємо, прощаємось, пане Олексію.

До побачення.

До побачення.