Іноземцям варто давати дозволи на в’їзд та роботу тільки після підтвердження їхньої кваліфікації

Як змінюється український ринок праці, чому уряд спрощує процедуру в’їзду для іноземців і не створює додаткові механізми для повернення українців з-за кордону і які наслідки виїзду хлопців 18-22 років. Про це Олексій Мірошниченко розповів в інтерв’ю Українському радіо.

Нещодавно ми з вами говорили про сервіс «Обрій», який мав би допомогти з працевлаштуванням українцям. Тепер з'явився урядовий законопроєкт щодо іноземців. Давайте спочатку нагадаємо, що являє собою цей «Обрій», а потім перейдемо до законопроєкту.

Наприкінці жовтня уряд прийняв дві постанови, спрямовані на спрощення та створення цифрових систем для працевлаштування. Одна з них – «Обрій», яка планується як дослідницька пілотна платформа терміном на два роки. Це, на мій погляд, віртуальна служба зайнятості чи віртуальне Міністерство праці, куди будуть сходитися всі реєстри. На основі цих даних формуватиметься портфоліо на людину, яким зможуть користуватися роботодавці та всі зацікавлені, зокрема для аналізу ринку праці. Але це поки пілот на два роки, оскільки інтеграція численних реєстрів є достатньо складним процесом. Будемо сподіватися, що система запрацює.

Поговорімо про дефіцит кадрів. Звісно, це проблема, і Україна може розглядати питання залучення іноземців. Проте, чи можливо це зараз в умовах війни? Це питання відповідальності. До того ж, чи захочуть іноземці їхати до нас? Якщо маєте інформацію, розкажіть, з яких країн вони приїздять?

Щодо нової системи працевлаштування іноземців, про яку ми почали говорити. У нас вона викликала розуміння з одного боку, але й питання: навіщо одночасно ініціювати прийняття трьох систем, включно з «Обрієм» та цим законопроєктом про єдиний веб-портал працевлаштування іноземців?

Законопроєкт передбачає три ключові моменти. Перший: спрощується процедура отримання дозволів. Замість двох дозволів (від Державної міграційної служби на тимчасове проживання та від Державної служби зайнятості на роботу) буде один спільний дозвіл.

Другий момент: визначено перелік осіб, які матимуть вільне працевлаштування в Україні і яким не потрібно буде проходити дозвільну процедуру. Це, наприклад, громадяни ЄС та біженці. Варто наголосити, що на українців у Європейському Союзі така політика не розповсюджується.

Третій момент: процедура залучення іноземців. Роботодавець подає інформацію про вакансію. Державна служба зайнятості перевіряє, чи немає серед безробітних осіб з такою кваліфікацією та як це вплине на ринок. Лише після цього іноземець може претендувати на вакансію, подавши документи через єдиний портал для отримання візи та дозволу на працевлаштування.

А чи передбачає перевірка іноземців безпекові моменти? Наскільки це надійна людина? Чи немає зв'язків із Росією?

Думаю, що обов'язково, оскільки ініціатор законопроєкту – не Державна служба зайнятості, а Державна міграційна служба (за подачі Міністерства внутрішніх справ). Ресурси Державної міграційної служби дозволяють перевірити осіб не лише з країни-агресора, а й з інших недружніх країн.

Однак, на мій погляд, у законопроєкті бракує головного – підтвердження кваліфікації іноземців. Серед документів, які іноземець повинен подати, є лише скан паспорту, фотографія та квитанція про сплату адміністративного внеску. Немає вимог щодо резюме, інформації про освіту чи досвід роботи. Хоча перевірка кваліфікації буде покладена на роботодавця, доцільніше було б додати вимогу подачі списку місць роботи чи інформації про освіту на цьому ж порталі. Людина, яка приїжджає працювати, повинна мати можливість «продати» свою кваліфікацію на українському ринку праці.

Які умови та вимоги висуваються до організації, яка хоче взяти іноземця на роботу?

Особливих умов немає, і, мабуть, їх і не повинно бути. Головне – це бажання роботодавця прийняти людину, кваліфікацію якої він не може знайти в Україні.

Щодо вимог до роботодавця: він зобов'язаний представити на портал контракт із працівником, із зазначенням умов оплати тощо. Також обов'язковою вимогою є медична страховка. Держава хоче себе захистити, і це правильно, оскільки йдеться про офіційне чи легальне працевлаштування.

Як сприймати нові ініціативи в контексті повернення українців? Зокрема, плани запровадити ПДВ для ФОПів, заяви щодо обмеження зарплат на державній службі?

Ви праві, це точно не додає оптимізму. Намір запровадити ПДВ для ФОПів (із доходом понад 1 млн грн) з 2027 року не може викликати задоволення ні у бізнесу, ні у ФОПів. Це стосуватиметься великої кількості людей – мільйона-півтора, а також значної кількості найманих працівників.

Щодо повернення українців: деякі ЗМІ здивовані, чому держава розробляє спеціальний закон про залучення іноземців, але не фокусується на тому, як повернути наших громадян, яких за кордоном від 4 до 7 мільйонів. Це перша проблема, яку ми маємо вирішувати.

Яким чином цю проблему можна вирішити на ваш погляд?

Це складне питання. Ми бачимо, від чого залежить повернення. Перше – це безпековий фактор. Щоденні тривоги, вибухи, ракетні атаки та відсутність світла не спонукають до повернення. Тут, крім зупинення війни важко щось зробити.

Друге питання – житло. Куди повертатися тим, хто втратив житло?

Третє – зарплати. На жаль, ми зараз не можемо конкурувати з найближчими сусідами, не кажучи вже про Західну Європу.

Це ті питання, які ми повинні вирішувати разом. Чарівної палички немає. Це важкий процес, який треба починати. Але головне питання: коли закінчиться війна?

Зрештою, українці повертаються, можливо, не масово. Але люди повертаються, особливо якщо мають житло у тилових областях. Чи можете ви охарактеризувати ситуацію на ринку праці та наявність робочих місць по Україні (на неокупованих територіях)?

У нас відбувся перетік кадрів всередині країни. Значно менше людей залишилося на сході. Зараз найбільше робочих місць і вищі зарплати у двох регіонах: Київ та Львів із західним регіоном. Це два основні осередки. Ми бачимо, як серйозно розвивається ринок праці та відкриваються нові бізнеси у Львові та на Західній Україні. До речі, львівські ВНЗ стають серйозними конкурентами для київських.

Одне з питань, які треба буде вирішувати після війни – це повернення людей у східні регіони, відбудова там нових підприємств, відновлення житла та інфраструктури. Необхідно буде мотивувати людей туди повертатися, особливо коли втрачено житло.

Чим можна замотивувати молодь, і чи робить держава певні кроки для цього?

Дискусія щодо постанови про виїзд молоді за кордон (18-22 роки) триває вже чотири місяці. На мій погляд, не треба мотивувати молодь такими рішеннями, які можуть спонукати її до виїзду.

Держава робить те, що може. Система освіти змінюється і пропонує гнучкі форми навчання. Бізнес зацікавлений у молоді, особливо в тих, хто не підлягає мобілізації до 25 років.

Змінилася структура ринку праці. Ми бачимо більше жінок, молодих хлопців та людей старшого віку, які залучаються до роботи.

Я правильно вас зрозуміла, що хоча на ринку праці й існував ейджизм, війна зменшила його прояви? У людей старшого віку з'явилася можливість знайти роботу і реалізувати себе. Це позитивний момент?

Абсолютно правильно. Будь-який виклик – це можливість. Дійсно, проявів ейджизму стало значно менше, цьому сприяла заборона вказувати вік у вакансіях, війна та мобілізація. Зараз важлива кількість працівників, а не лише якість.

Держава повинна надати можливість цим людям підвищити кваліфікацію або отримати нову професію. Рано чи пізно буде ініційовано й підняття пенсійного віку, як це відбувається в Європі (де він сягає 65-72 років). До цього треба бути готовим, працювати довше і залишатися конкурентоспроможним на ринку праці. Ситуація змінюється.

Нещодавно з'явилися оголошення про курси, наприклад, для жінок, які навчають зварювальній справі. Готують також трактористок та освоюються інші професії, що вважалися чоловічими. Це пов'язано з мобілізацією. Чи маєте інформацію, наскільки ці можливості користуються попитом серед жінок?

У нас з'явився термін «стереотипні чоловічі професії». Жінки освоюють їх, і це абсолютно нормальна тенденція. Однак вона не змінить кардинально ситуацію на ринку праці. Масовості очікувати не варто, але підтримувати цей процес абсолютно правильно.