Як Україні компенсувати втрату 30% трудового потенціалу

Олексій Мірошниченко, Президент Конфедерації роботодавців України

У квітні виповнилось 75 років з початку реалізації Плану відновлення Європи, який більш відомий як План Маршалла. У Німеччині був не тільки дефіцит продовольства та промислових товарів. Втрати Німеччини (обох її частин) у війні становили 5-5,5 млн працездатних людей – це близько 16-18% від всього довоєнного трудового потенціалу (30 млн людей). При цьому, кваліфікаційний рівень робітників перевищував вимоги наявних тоді робочих місць. Цього людського ресурсу виявилось достатньо для того, щоб економіку можна було відновити відносно швидкими темпами.

Проте коли ми говоримо про програму відновлення України, то часто залишаємо поза увагою проблему дефіциту робочої сили, з яким наша країна може зіткнутися найближчим часом. Наше дослідження показує, що стан трудового резерву України на даний момент може виявитись гіршим, ніж у Німеччині у 1946 році.

Криза робочих рук

До війни чисельність робочої сили України становила 17,4 млн людей, з них 8,3 млн жінок і 9,1 млн чоловіків працездатного віку. З початком війни ситуація змінилась кардинально. 1 млн громадян було мобілізовано на захист України.

Станом на початок 2023 року за межами України перебували 4,6 млн українців, з яких 3,2 млн – жінки працездатного віку. На тимчасово окупованих з початку 2022 року територіях жили 3 мільйони осіб, з них орієнтовно 1,3 млн працездатного віку.

Тобто з початку повномасштабного вторгнення Україна втратила доступ до 5,5 млн людей працездатного віку. Це трохи більше 30% всієї робочої сили.

Якщо порівнювати ситуацію в Україні у 2023 році і у Німеччині у 1946 році, то втрати трудового потенціалу в нашій країні в абсолютному вираженні майже однакові, а у відносному – вдвічі вище (31,6% в Україні у 2023 році проти 16-18% у Німеччині у 1946 році).

Ситуація в Україні ускладнюється ще й тим, що суттєво змінилось територіальне розміщення робочої сили. З поміж 5,3 млн. внутрішньо переміщених осіб, близько 3 млн – люди працездатного віку. За останніми даними кількість внутрішньо переміщених осіб може сягати 7 млн людей, з яких працездатного віку – близько 4 млн. Більшість з них не зможе повернутись до свого житла – їхні будинки або суттєво пошкоджені, або взагалі зруйновані.

Станом на початок 2023 року, з 11,9 млн людей наявної в Україні робочої сили на місцях постійного проживання знаходяться 7,9-8,8 млн людей – лише 45-50% довоєнної чисельності працездатного населення. Це ті люди, які зможуть працювати над відновленням підприємств у своїх регіонах без суттєвих вкладень у створення умов проживання.

Хочу зауважити, що ці дані мають високий рівень похибки – інформація про нинішній стан внутрішньої і зовнішньої міграції неточна.

Варіанти розвитку подій

Ситуація може змінитись, і це залежить від того, коли закінчиться війна, і як розвиватиметься країна. Якщо буде економічний бум, то багато мігрантів повернуться до України. За іншого розвитку економіки може виникнути протилежна ситуація: багато родин буде стояти перед вибором, де вони возз’єднаються після зняття обмежень на вільний виїзд чоловіків за кордон – в Україні чи закордоном.

Якщо брати до уваги міграційні процеси в Югославії, де не сталось економічного буму, то до своїх місць проживання повернулись лише 10-20% тих, хто став вимушеним переселенцем. Скільки мігрантів реально повернуться до України – відкрите питання. У перші місяці 90% опитаних мігрантів заявляли про бажання повернутись до України. Станом на березень 2023 року частка тих, хто планує повернутись до України, становить 50%. Процеси асиміляції відбуваються дуже швидко.

Економіка України вже відчуває суттєве скорочення професіоналів, які отримали спеціальну підготовку. 60% жінок, що зараз перебувають за межами України, мають вищу освіту. Відтік професійних кадрів відчувають багато сфер. Лише в сфері охорони здоров'я дефіцит складає близько 8% професійних кадрів.

Нові загрози

Крім описаних вище, з'являються і нові загрози для трудового потенціалу України. Головна з них – зростання кількості осіб з інвалідністю. За даними Конфедерації роботодавців України, таких людей в Україні станом на початок 2023 року - 2,8 млн, 76% з них – працездатного віку.

Очевидно, кількість людей з інвалідністю зростатиме, наскільки – залежить від того, коли завершиться війна. Навіть у мирний час буде високий рівень травмування населення через спрацювання боєприпасів – Україна стала однією з найзамінованіших країн у світі, в оточенні вибухівки живуть 1,8 млн людей. Скільки буде тривати розмінування – не відомо. Історія знає випадки, коли процес розмінування тривав десятиріччя. З цією проблемою в Європі зіштовхнулись Албанія та країни колишньої Югославії.

Друга загроза для трудового потенціалу – достроковий вихід на пенсію. Це явище стало більш поширеним у останній рік. Очікується, що учасники війни також будуть раніше виходити на пенсію – у 50-55 років при пенсійному віці для чоловіків 63-65 років. Мова йде про значне скорочення трудового потенціалу України у середньостроковій перспективі.

Приховані ресурси

Чи все так безнадійно? З усіх згаданих негативних демографічних тенденцій ми можемо скоротити вплив однієї з них виключно внутрішніми заходами і власними силами. Це активне залучення до ринку праці осіб з інвалідністю. Чому це важливо. З усіх 2,8 млн людей цієї групи місце проживання змінили всього 190 тисяч, тобто лише 6,8%. З 2,13 млн осіб з інвалідністю працездатного віку працюють, за різними даними, від 22% до 40%.

Нинішнє законодавство, ставлення бізнесу до працевлаштування людей з інвалідністю, їх професійна орієнтація і кваліфікаційний рівень не сприяють тому, щоб 1,28 млн незайнятих осіб з інвалідністю так і залишились потенційно наявним трудовим ресурсом, а реально – свого роду «безробітними», єдиним джерелом доходів яких є соціальна підтримка держави, розміри якої нікого не задовольняють.

Ми повинні змінити погляд на проблему працевлаштування осіб з інвалідністю. Законодавці зробили все так, що бізнес розглядає їх як тягар. А ці люди мають стати активною частиною ринку праці. Наразі на ринку праці є багато спеціальностей, де навіть люди без кінцівок можуть знайти гідну і цікаву роботу. За нашими оцінками, це дозволить зробити активними учасниками ринку 0,8-1,0 млн осіб з інвалідністю. Власне цьому питанню присвячений проєкт Конфедерації роботодавців України за підтримки Міжнародної організації праці (МОП) із розробки консультаційних послуг для роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Ми вважаємо, що зміни, які ми започатковуємо, загалом підготують ринок праці до швидкого відновлення економіки. З одного боку, наші рекомендації роботодавцям мають розвіяти стереотипи про складнощі, які начебто виникають при працевлаштуванні осіб з інвалідністю. З іншого боку, необхідно змінити нормативно-правову базу щодо зайнятості фахівців з інвалідністю. Нетипова для світової практики ситуація в Україні вимагає нетипових рішень.

Джерело: Економічна правда