В Україні потрібно створити віртуальне Міністерство праці

Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України в інтерв’ю телеканалу «Еспресо» розповів про роль, яку може зіграти штучний інтелект, потребу у віртуальному міністерстві праці і небажаних трудових мігрантів.

З нами на зв'язку Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України. Пане Олексію, раді вас бачити. Бачили нещодавно страшну індійсько-пакистанську війну, яка тривала пару днів і, в принципі, здається, завершилася. Я тішуся за них, за обох. І обидві країни оголосили себе переможцями. І от зараз, напередодні того, що в четвер, можливо, зустрінуться Зеленський і путін, і дуже сподіваємося, що війна з якоїсь гарячої фази перейде в якусь іншу холоднішу фазу. І звичайно, що росія оголосить себе переможцем. Але для нас питання в іншому: чи переможцем вийде з цієї війни Україна? І тут є дуже багато аспектів. Один з аспектів – це наскільки ми зможемо підняти економіку після війни і розвиватися як країна. Тому важливе питання з робочими руками. Воно надзвичайно важливе. Що скажете, яка зараз ситуація у нас? Чому я про це кажу? Нещодавно мав розмову з чоловіком, який працює в комунальних інфраструктурі, і він сказав, що 70% працівників бронювання не дають. І чоловіків дуже-дуже бракує. Дуже багато мобілізовані, дуже багато звільнилися, побоюючись мобілізації. Фактично тепер працюють пенсіонери, які не можуть виконувати всю роботу. Як ви це прокоментуєте? Наскільки зараз все складно?

Я думаю, що ситуація сильно не змінилась. За останній рік, можливо, вона стала ще більш критичною, тому що не тільки в комунальній сфері, практично не вистачає в багатьох галузях. І тут йде мова навіть не стільки про кваліфікацію, а скільки про кількість цих працівників. Тому держава вимушена була залучати і пенсіонерів, і жінок, і людей з інвалідністю. Всі ті категорії, які були незадіяні. До речі, тіньовий ринок праці достатньо великий. І тут треба думати, що робити, тому що війна закінчиться, але буде ще один важливий виклик. А як відбудовувати країну? Де брати людей? Яким чином повертати людей з-за кордону? Тобто викликів дуже багато.

Михайло Федоров, міністр цифровізації, сказав, що є в планах до 30-го року увійти в п'ятірку країн, які найбільше використовують штучний інтелект в країні. За вашими оцінками, штучний інтелект допоможе знайти 5 млн робочих місць. І оце для мене справді виглядає доволі кумедним, тому що питання, де знайти 5 млн людей під ці робочі місця, які можливо створить штучний інтелект через 5 років.

Ця цифра абсолютно нормальна. Коли ми говоримо про тіньовий ринок праці, який ми згадали, людей з інвалідністю, жінок, нам треба залучити всіх на ринок праці. І тому ми говоримо, що потрібно подумати про створення віртуального Міністерства праці чи Державної служби зайнятості, які б зайнялись безпосередньо пошуком людей. Ми не знаємо скільки їх, де вони знаходяться, яка в них кваліфікація, чому вони не працюють, де б вони хотіли працювати. Уявіть собі, обробити дані про 5 млн людей. Хто б це міг би зробити за виключенням штучного інтелекту? І це є певна можливість. Так що тут абсолютно правильний посил і Україна, мабуть, найбільше готова до цього. Подивіться, ми вже без Дії не можемо уявити нашого життя. Ми маємо дані практично про всіх. Мобільні телефони є, рахунки в банках є, Пенсійний фонд достатньо велику має базу даних. Було б тільки бажання це все підняти і запустити.

Які галузі зараз найбільше потерпають від демографічної кризи, від того, що в нас зараз повномасштабне вторгнення?

Було простіше б назвати, які не потерпають. Практично скрізь не вистачає людей – подивіться оголошення. «Чекаємо, чекаємо, чекаємо». Починається сезон відпочинку, і люди потрібні для всієї інфраструктури. Починаються сільськогосподарські роботи. Подивіться, яка йде масова реконструкція у будівництві. Практично людей скрізь не вистачає. Тому якусь галузь виділити, мабуть, достатньо складно.

Нещодавно була інформація про те, що адміністрація Трампа хотіла би, щоб Україна прийняла депортованих зі Сполучених Штатів. І можливо, це теж може бути якимось рішенням нашої демографічної кризи і нестачі робочих рук. Хоча я собі важко уявляю, які це мають бути депортовані. Це якісь, я не знаю, мексиканці, хто це?

Я сам був не в захваті від цієї новини. Нашим урядовцям вдалося це відстояти, тому що депортують кого? З низкою кваліфікації, який себе не знайшов, або з якимсь кримінальним минулим чи майбутнім. І тут потрібна дуже виважена політика до залучення іноземних працівників на ринок праці. Ми повинні чітко зрозуміти, хто нам потрібен, якої кваліфікації і тільки тоді вже перевіряти цю кваліфікацію – є певні інструменти – і потім і допускати їх на ринок праці. Це дуже чутливий момент і ми повинні бути готові до цього.

Лише третина, здається, вимушених переселенців, які переїхали від початку війни до Польщі, планують найближчим часом повернутися в Україну, навіть якщо буде мирна угода укладена найближчим часом. Лише третина. Це означає, що 2/3 себе змогли знайти: вже мають роботу, знайшли житло і якось вкорінились в Польщі. Ці люди взагалі збираються повертатися, які виїхали з України, кілька мільйонів? Як компенсувати їхню нестачу? Чи може їх і не потрібно повертати? Лишилося там 25 чи 30 млн, нам вистачить?

У вас оптимістична оцінка – 1/3. Я думаю, що буде менше, на жаль. Але закінчення війни не значить, що з'явиться житло, велика зарплата, яку вони отримують в Польщі, чи буде стовідсоткова гарантія безпеки. Нам треба думати, як замістити цих людей, які можуть не повернутися. Те, що їх потрібно повертати – це безумовно, це наші громадяни, це наші друзі, колеги, сусіди. Але три роки війни, жити в іншій країні і не працювати, ну, мабуть, було нелогічно, тому вони працюють. Що робити? Ми ж говоримо, що треба залучити штучний інтелект. Нестача кількості завжди компенсується якістю, тобто продуктивністю праці, залученням нових технологій. Роботизація, використання штучного інтелекту. Ці всі комплекси зможуть якимось чином замістити тих працівників, яких не вистачає. Давайте подивимося на угоду з Сполученими Штатами, яку Україна ратифікували. А хтось аналізував, які потрібні фахівці, де вони будуть жити, що вони будуть робити? Там безліч питань, починаючи від професійної англійської, яка знадобиться саме на професійному рівні, до вже їхньої кількості і якості системи освіти, яка повинна підготувати працівників. Викликів дуже багато буде.

Пане Олексію, дякуємо вам. Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України був із нами. Ми поговорили про виклики, про брак робочих рук в Україні. Про те, чи повернуться до нас українці, які виїхали, рятуючись від війни.