Чи вирішить проблеми безробітних і роботодавців нова Служба праці та зайнятості

10 жовт. 2013

Протягом останнього тижня достатньо жваво обговорюється ініціатива об'єднання Державної служби зайнятості та Державної інспекції України з питань праці. Розгляду проекту об’єднання двох служб Міністерство соціальної політики на цьому тижні присвятило окремий круглий стіл. Але, зауважу, що роботодавці до сьогоднішнього дня ще не отримували самого тексту проекту положення про новостворену Державну службу праці та зайнятості. Не дивлячись на це, ми все ж таки розшукали і проаналізували текст документу.

Отже які новації, позитиви та можливі негативні моменти закладені у намірах уряду об’єднати ці дві структури в одну єдину Службу? Чи стане, як заплановано ініціаторами, цей орган єдиним каналом взаємодії роботодавців та держави у питаннях трудових відносин з працівником.

Почну із позитивів. Ну, по-перше, зі злиттям Держзайнятості і Держпраці зменшується кількість контролюючих роботодавців органів з 70 до 69. Адже тільки у 2012 році кількість перевірок цими двома структурами склала більше 37 000, а сума санкцій досягла 20 млн. грн. По-друге, гіпотетично повинні більш ефективно використовуватись державні кошти на утримання двох різних державних структур, сумарна кількість працюючих держслужбовців в яких перевищує 16 тис. чоловік та на утримання яких, приміром, у минулому році було витрачено більше ніж 1,2 млрд. грн.

Що стосується негативних моментів від такої синергії, то, безумовно, це зосередженість дуже широких повноважень у сфері праці в цій новоутвореній Службі. При цьому, відсутні механізми стримування та контролю за її діяльністю, а це створює загрози для формування «поліцейської структури», і, як наслідок, невиправдано збільшує тиск на бізнес та може сприяти поширенню корупції в системі нагляду за дотриманням законодавства.

До того ж, об'єднання ДСЗУ та Держпраці, не вирішує проблеми, пов’язаної із утриманням центрального органу виконавчої влади за рахунок страхових коштів. Тут слід, перш за все, звернути увагу на негативну тенденцію, яка спостерігається під час переведення органів влади та державних структур на фінансування за рахунок внесків роботодавців та працівників. Абсолютно впевнений у тому, що держслужбовці мають фінансуватись, виключно, з державного бюджету. Лише так держава зможе здійснювати ефективне управління ними та контроль за якістю надаваних ними послуг та виконуваних функцій. 

Якщо ж продовжувати фінансувати діяльність новоутвореної структури за рахунок страхових коштів Фонду страхування на випадок безробіття, виникає ризик появи іншої колізії – утримання Інспекції праці за кошти суб’єктів господарювання, які акумулюються в Фонді, що управляється на тристоронній основі роботодавцями, державою та профспілками. Водночас, Конвенції Міжнародної організації праці №81 та №150 чітко визначають, що інспекція праці повинна функціонувати на засадах, які виключають будь-який небажаний зовнішній вплив. Зрозуміло, що це, вочевидь, жодним чином не узгоджується із фінансуванням інспекції роботодавцями та працівниками.

Крім того, створюється колізія, яка полягає у здійсненні новою Службою нагляду за її ж діяльністю в частині виконання нею функцій виконавчого органу Фонду страхування на випадок безробіття. Для усунення такої колізії, а також для розмежування наглядових функцій у сфері праці і зайнятості та сфері діяльності фондів соцстрахування, слід передати цю функцію Мінсоцполітики. Логічним було б також сконцентрувати в цьому міністерстві здійснення нагляду за ефективним і цільовим використанням коштів у всіх сферах соціальної політики.

У планах Уряду об’єднана Служба стане важливим інструментом дотримання вимог закону про зайнятість населення та займатиметься усім комплексом питань, пов’язаних із працею та зайнятістю. Однак поки що ефективність реалізації цих планів залишає бажати кращого. Навіть зареєстроване безробіття виросло у порівнянні з 2012 роком. Не кажучи вже про реальний стан безробіття. І це відбувається на фоні значного профіциту Фонду по безробіттю, який пропонується використати на утримання іншої державної структури – Держпраці. Натомість роботодавці хотіли б бачити позитивні зрушення щодо зменшення навантаження по сплаті соціальних внесків, адже це напряму сприяло би легалізації трудових відносин та зростанню зайнятості.

В контексті завдання легалізації не справджуються і сподівання бізнесу на зменшення навантаження по сплаті соціальних внесків за рахунок перерозподілу їх з роботодавця на працівника. Рівень внесків й досі залишається значним, відтак і перспективи легалізації трудових відносин низькі.

Думаю, що нова Служба має забезпечити виконання завдання працевлаштування окремих категорій працівників, таких як інвалідів, дітей, одиноких батьків, звільнених з тюрем, людей передпенсійного віку. Бо у нас сьогодні, відповідно до закону про зайнятість, 9% працівників фактично нав’язуються роботодавцю. Натомість ефективність державних служб відносно співпраці з роботодавцем в напрямку працевлаштування таких категорій – фактично нульова. Переконаний, що подібна Служба повинна забезпечити нову якість такої роботи. Для цього, напевно, потрібно їй передати функції по працевлаштуванню інвалідів, що приведе до зменшення штрафних санкцій для бізнесу та дозволить працевлаштувати інвалідів, які дійсно прагнуть працювати.

Служба з питань праці має зосередити в собі всі питання, що стосуються трудових відносин. Проте у положенні ще й досі залишаються невизначеними такі важливі питання як атестація робочих місць за умовами праці, або, наприклад, проведення медичних оглядів працівників. Виходячи із проекту положення Служба здійснюватиме і наглядові функції, зокрема, з питань умов праці та гарантій пов’язаних із ними. Цілком логічним було б доповнити цей напрямок наглядової діяльності й іншими питаннями охорони праці, які сьогодні напряму передбачені конвенціями №81 та №150, які ратифіковані Україною та є складовою національного законодавства. 

Загалом же, об’єктивність та узгодженість з чинним законодавством такого об’єднання поки що залишаються невизначеними до кінця. Доцільність цієї  ініціативи ще потребує аналізу та обговорення. Тому, чивирішить проблеми безробітних і роботодавців нова Служба праці та зайнятості так і залишається поки що більше питанням. ?

Олексій Мірошниченко – заступник Голови Ради Федерації роботодавців України.