Медичне страхування: треба зважувати кожен крок – Олексій Мірошниченко

Роботодавці не підтримують законопроект «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», розроблений Міністерством охорони здоров’я України, та повторно пропонують утворити робочу групу із представників зацікавлених установ і організацій для напрацювання узгоджених позицій щодо запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування.

“Роботодавці неодноразово наголошували на доцільності запровадження цього виду страхування на базі існуючої структури – Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У зв’язку з цим ми не підтримуємо пропозицію щодо утворення нової установи, забезпечення започаткування діяльності якої пов’язане з суттєвими витратами, що стануть додатковим тягарем в першу чергу для платників-роботодавців” – навів одну з причин не підтримання роботодавцями зазначеного законопроекту перший заступник Голови СПО роботодавців, Виконавчий Віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко. Він також наголосив на тому, що не може бути підтримана ідея організації Фонду при Міністерстві охорони здоров’я як бюджетної установи. Кошти соціального страхування мають управлятись тими, хто їх сплачує та може забезпечити контроль за їх ефективним використанням.

Керівництво СПО роботодавців вже звернулись з відповідним листом до Міністерства охорони здоров’я України. Крім вже згаданої Олексієм Мірошниченко причини, роботодавці вказали у зазначеному листі й інші, по яким вони не підтримали законопроект про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

Так, введення соціального медичного страхування, як і інших видів страхування,  має здійснюватись одним законом, який в тому числі, визначатиме діяльність його суб’єктів. Тому роботодавці вважають недоречним передбачувати два етапи функціонування фонду: спочатку як державної установи, а потім – як самоврядної організації.

Також вже вкотре бізнес звертає увагу на те, що автори законопроекту намагаються перекласти на роботодавців і платників податків фінансову відповідальність за неефективне використання коштів Державного бюджету, які сьогодні  спрямовуються на утримання системи охорони здоров’я. Проектом пропонується запровадити додаткові страхові збори на медичне страхування, за рахунок яких компенсувати недостатність коштів Державного бюджету, а в більшості – неефективність їх використання.

“По факту – це новий податок на медичне обслуговування, що є неприпустимим особливо за нинішніх умов та економічних загроз. Реформування системи соціального страхування не повинно призвести до збільшення і  без того непомірних розмірів соціального навантаження на роботодавців. А такому законопроекту має передувати ґрунтовний аналіз ефективності використання коштів, які сьогодні спрямовуються на надання медичної допомоги, безкоштовної за законодавством”, – наголосив Олексій Мірошниченко.

Крім вже зазначеного, роботодавці вважають, що розрахунки фактичного навантаження по сплаті суто ними страхових внесків на медичне страхування (за даними авторів проекту 4.01%) є некоректними, оскільки не враховують опосередковане навантаження, яке пов’язане із необхідністю збільшення ще і податків для забезпечення сплати внесків з бюджетів різних рівнів за інші категорії. З огляду на потреби додаткових надходжень для забезпечення лікування громадян (48 млрд.грн., що у 2,5 рази збільшує бюджет медицини!), заявлені авторами, (при цьому не зрозуміло виходячи з чого така потреба розрахована), додаткове соціальне навантаження на роботодавців складе майже 11 % фонду оплати праці у цифрах 2012 року.

На думку роботодавців, це неминуче збільшить собівартість товарів, вдарить по конкурентоздатності внутрішнього товаровиробника та понизить і без того низький рейтинг підприємницького середовища в Україні. Наслідки, на жаль, передбачувані – зростання заборгованості по заробітній платі, збільшення кількості безробітних, ще більша тінізація трудових відносин та зростання корупції. Бізнес вважає, що такі прогнозовані результати запровадження цього закону не узгоджуються із задекларованою політикою Уряду щодо спрощення умов господарювання та створення сприятливого середовища для зміцнення національних товаровиробників, зростання економіки і добробуту громадян країни.

До всього цього слід додати, що роботодавці неодноразово звертали увагу на необхідність залучення громадян до фінансування системи медичного страхування за рахунок власних коштів. І частково законопроект це передбачає, оскільки дозволяє самозайнятим особам сплачувати за себе страхові внески, при цьому для найнятих працівників такий обов’язок не передбачений і чомусь вважається неможливим.

Викликають також нерозуміння і різні принципи сплати внесків за різні категорії громадян. Наприклад, за найманого працівника чи самозайняту особу  пропонується сплачувати у відсотках до заробітної плати або доходу. Для інших категорій – фіксовані суми. При цьому обсяг отримуваної допомоги буде, і має бути, однаковий і не залежатиме від сплачених за конкретну особу сум, що навряд чи узгоджуватиметься з принципами соціальної справедливості та викликатиме нарікання тих хто платить більше, а претендуватиме на послуги на середньому по лікарні рівні. Цей вид страхування відрізняється тим, що отримувані в ньому послуги однакові для всіх «клієнтів» та залежать не від особистого доходу особи, а від важкості страхового випадку. Відтак, і принцип фінансової участі у формування коштів для забезпечення цієї соціальної гарантії, напевно, має враховувати цю особливість.

Крім цього, роботодавці вважають, що законопроект потребує обговорення і в аспекті ініціатив з оптимізації системи соціального страхування, недопущення збільшення навантаження по звітності та перевірках, а також зменшення бюрократизації і аж ніяк не збільшення кількості державних службовців.